Анна прийшла до тями вже зв'язаною та на підлозі якогось підвалу, декілька хвилин вона намагалася зрозуміти що сталося. Але її перервав голос який пролунав ззаду.

- Ну що отямилась, як тобі мій подарунок? Здивована?

Перед дівчиною стояв підполковник Старицький, який тримав тей самий конверт у руці.

- Навіщо ти це зробив? І про який подарунок ти говориш?
- А, то ти не відкривала конверт?
Ну що ж добре тоді відкриємо разом.
Чоловік відірвав верхівку конверту та почав зачитувати інформацію з бумаги.

- Так так...експертиза порівняла твоє ДНК та ДНК вбивці, збіг 83,7%.
- Я знала, а чому ти не читаєш далі?
- За родинною ознакою... Старицький Захара Максимович та Франк Анна Олегівна брат і сестра...- прочитане поставило в шок Старицького.
- Так ти мій брат, і злочинець якого я шукаю також наш брат.
- Я знаю.- ухмильнувшись сказав підполковник.

Із темряви показалася тінь, а уже через декілька хвилин можна було розглянути обличчя. Це був тей самий незнайомий чоловік.

- А що ти тут робиш? Що взагалі відбувається?
- Я Анна, і є той кого ти так довго шукаєш, і я твій брат.
- Як? Навіщо ти бвивав дівчат? Що ж ти за покидьок!
- Хахах я тобі розповім. Наша мама народила мене коли їй було 15 років та одразу залишила в пологовому будинку, а Захара вона народила у 17,  і також залишила в пологовому будинку, потім ми потрапили до дитбудинку, Захару повезло і його усиновили, а ось мене ні, я все життя боровся за все. А потім вона переїхала до Києва де і народила тебе.
- Я не можу в це повірити. Так я знала що вона жила у Харкові, потім переїхала до Києва але коли мені було 12 років вона померла, і я залишилася з татом який теж через декілька років помер.
- Тебе цікавить навіщо я вбивав? А вони всі ж такі малі шльондри як і мама,я вберіг їхніх дітей від такої ж участі як у мене.
- Ти божевільний! А яким боком тут Захар? Як ви зустрілися?
- Ну тут все просто, я знайшов його випадково ми почали спілкуватися та я дізнався звідки він, а потім склав 2+2 і зрозумів що він мій брат, а вже за його допомогою я вийшов на тебе.

Чоловік дістав пістолет та вистрілив у Старицького, він впав замертво.

- Ні!- викрикнула слідча.
- А ну стій! Рипнишся я і тебе в'ю.
- Що ти будеш робити далі? Тебе ж знайдуть!
- Можливо, але я помщуся тобі, а потім мені вже байдуже.

Чоловік почав щось шукати у шафі, через хвилину дістав спис.Та вже хотів запустити його у бік слідчої як до приміщення забіг спецназ. Чоловіки у чорному та із зброєю зв'язали вбивцю та розв'язали Анну. Як тільки дівчина звільнилася підбігла до Захара, він іще дихав.

************************************
Анна сиділа у своєму кабінеті та щось обдумувала. Але в кабінет зайшов експерт-технолог.
- Анна Олегівна, стіл готовий, чекають лише вас.
- Так , іду.

Слідча встала та попрямувала у напрямок буфету.

- Хоча ми і не настільки добре знали Захара Максимовича, але нехай буде йому земля пухом. А цього покидька посадили довічно.
- Нехай! - на очах Анни забриніли сльози.
- Тільки мені ось що не зрозуміло, до чого тут класичні костюми?
- Він це просто вигадав щоб ми подумала на маніяка.- після цих слів Анна та всі присутні випили чарку за упокій покійного.