Пишу постійно, що воїн я душею,
Вже не страшно і навіть не болить.
Коли серце поросло стернею,
І за інших воно вже не щемить.
Мені сили дав Господь і Янгол,
І самі люди, що били під ребро.
Вже не болить зрадництва укол,_
Не так часто роблю комусь добро.
Я наче фенікс воскресаю з іскри,
І зігріваю теплом лише себе.
Ви не судіть, я не егоїстка,
Ніхто під себе мене вже не зігне.
Мою волю вкрали ще з дитинства,
Але я вільна у своїх думках.
Мене згубили печаткою каліцтва,
Та я злечу у небо, наче синій птах.
Поборю всі страхи і вагання,
Я переможу пороки і гріхи.
Давно не вірю в дружбу і кохання,
Зате я вірю в Сонце і Зірки.
Мій шлях тернистий і свої невдачі,
Але про допомогу не прошу.
Норов ігристий, але тихо плачу,
Я рідко каюсь, не часто і грішу.
Бог все почує і розсудить мудро,
Він з мене воїна зробив.
І як би жити мені не було трудно,
Я _Воїн, що вибір свій зробив