25. Згасання (24. 01. 2026 – 30. 01. 2026)
Я впускаю ніч
у вікно,
а сама виходжу.
Апарати
досі
мерехтять монотонно.
Я шукаю ніж,
та ніде
його не знаходжу.
Що буде далі,
на жаль,
мені добре відомо.
Я дуже довго стою
біля вікна.
Чия це провина?
Я навіть зараз
не до кінця впевнена,
що не так зробила.
У цій будівлі зараз
я одна.
Цей світ уже скоро
повністю
поглине темрява.
І це просто чудово.
Я дивлюся
у вікно
на нічне місто.
Мені треба
обов'язково
помити підлогу.
Я зробила
собі ножем
криваве намисто.
Я почуватимусь
щасливою
хоча б ненадовго.
Скоро мене поглине
темрява.
Та я вже звикла
з усім
справлятися сама.
То у чому я винна?
У руці досі тримаю
уламок скла.
Хтось вмикає світло.
Тепер мені
ніде сховатися.
Рани добре видно.
Я вже звикла
приймати
ці гіркі пігулки.
Лікарі кажуть,
що це
мені допоможе.
Я ігнорую їх,
наче
випадкові звуки.
Я надто спокійна.
Це зовсім
на мене не схоже.
Я дуже довго стою
біля вікна.
Чия це провина?
Я навіть зараз
не до кінця впевнена,
що не так зробила.
У руці досі тримаю
уламок скла.
Хтось вмикає світло.
Тепер мені
ніде сховатися.
Рани добре видно.
Скоро мене поглине
темрява.
Та я вже звикла
з усім
справлятися сама.
То у чому я винна?
У цій будівлі зараз
я одна.
Цей світ уже скоро
повністю
поглине темрява.
І це просто чудово.