Темні Винищувачі стрімко проривалися вперед по просторому, але погано освітленому коридору. Вправно володіючи старим добрим олдскульним Карате та навичками поводження холодною зброєю наші герої розкидували чортів на право і на ліво. Чорні волохаті потвори, тільки те і встигали, що розсипалися на попіл.

Макс і Артур вже майже дістались до основного лігва, як позаду прибігло ще п‘ятеро темних.

Довговолосий блондин в чорному скоса глянув на противників оцінюючи ситуацію.

- Ти біжи шукай того виродка, а я займуся цими, рогатими!

Макс глянув в очі Артуру, але той не бачив погляда героя. Тільки жовтогаряче світло, яке давав шолом.

- Бережи себе!

Артур легенько усміхнувся.

- Епічний момент, - і дістав два книджали. - Вали давай!

Макс усміхнувся у відповідь, але шолом приховав посмішку.

Темний Винищувач стрімко рванув вперед.

Перебираючи швидко пальцями, кинджали вертілись у вправних руках Артура, ніби пропеллери. На людському обличчі з‘явилась злісна усмішка.

- Зараз я влаштую вам екшон покруче Матриці!

Довговолосий блондин кинувся в бій.

***

В великій просторій кімнаті з різними екранами на стіні і купою різної фігні стояв трон.(Так, цей ідіот поставив собі трон) В тьм‘яній атмосфері сидів лисий старий коротун в чорному солідному костюмі та білій сорочці. Впевнений погляд маленьких поросячих очей дивився на героя в темно-червоному костюмі. Поруч з Путіним стояло шестеро кремезних охоронців. Три з ліва від трону і три з права.

Макс дістав зза спини меч і міцно обхопив його обома руками.

- Привіт, ху*ло! Я прийшов, аби передати тобі палкий «привіт» від усієї незалежної неньки України!

Безстрашний дід був впевнений в своїй бісовій охороні, тож був досить спокійним.

- Та хто ти такий?

Макс тільки і чекав цього моменту. Моменту, коли він скаже свою коронну фразу. Він став в епічну позу героя, надув груди і нелюдським басом, який утворював шолом, мовив - Я Темний Винищувач, курва!

- Ну, ну, - спокійно відреагував дід і кинув оком на своїх посіпак, - Знищити цього випендрьожника!

Холодні погляди чортів в людській подобі і солдатській формі вдивлялися в свого противника. Вони не мали вогнипальної зброї, про те, кожен з них дістав армійський боєвий ніж із сяючим срібним лезом. Нелюди повільно наступали.

- Ого, чортяки, я бачу ви готувалися. Репетирували чи що?

Максу було трохи лячно, адже сили явно не рівні.

Якщо ви гадаєте що будучи безсмертним можна нічого не боятись, то ви помиляєтесь. Є безліч ідей стосовно того, що можна зробити з тим хто незнає смерті, але не зараз про це.

Бісові солдати наближались, а Макс все міцніше і міцніше зжимав рукоятку японської катани.

Тук тук тук. Стукіт чобіт об холодну підлогу лунав за спиною Кропивницького. А за ним роздався звук пересмикування затвору.

Макс обернувся і побачив Артура, який тримав в руках автомат направляючи дуло ствола на противників.

- Воу, воу! - на емоціях зрадів Макс, - Ти маєш сказати епічну фразу!

Артур суворим поглядом глянув на солдат і пафосно мовив, - Аста лавіста, бейбі!

Тратататата!

Сувора зброя почала гучно і грізно годувати демонів срібними кулями.

- Чудово! Він знову вивалив фразу з фільму. Плагіатчик, чортовий! - заявив Макс. Він втупив лезо меча в підлогу і зпершись на меч обома руками споглядав на приєму йому картину.

Кулі пронзали тіла виродків. Ті змінювали подобу ревучи від болю. Диміли, диміли і диміли, ніби велика купа листя підпалена на городі.

Магазин спорожнів, а чорти розвіялись на попіл.

Артур відкинув автомат в сторону.

Путін уже не був таким рішучим і впевненим, як декілька хвилин тому. Коротун тремтів зі страху обома руками зтискаючи підлокітники трону і сам ніби прилипав до свого сідала намагаючись з ним злитися, аби ніхто його не помітив.

Макс повільно підходив до Путіна. Він розмахував мечем в повітрі насвистуючи якусь мелодію.

- Гаплик тобі, рогатий!

Кропивницький перекидував меч з однієї руки в іншу, а потім міцно обхопив обома і заніс лезо над головою паскудника.

- Стій! - різко закричав Артур, - Він не рогатий!

Макс завмер перед наляканим коротуном і обернувся до товариша.

- Шо бля? Як це він не рогатий? Як таке можливо?

Артур сам чорт і відразу бачить собі подібних. Він не міг помилятись.

- Тут щось інше.

- Я людина! - заговорив коротун, - Але я вище усіх людей! Мене неможливо убити! Я Бог, матір вашу!

- Вибачте Боженька, ібо я зараз згрішу, - почав жартувати Макс, - Повибиваю тобі усі зуби!

- В мене чорний пояс по Дзюдо!

- Оце ти мочиш, старий.

Макс заховав меч назад за спину. Відійшов подалі від трону, аби Путін підвівся. Лисий дід відразу встав і став в боєву стійку.

- [ ] Артур здивовано дивився на це усе з виразом обличчя, типу, «Що тут, в біса, відбувається?»

- Ну давай, ху*ло, здивуй мене! - мовив Макс машучи рукою закликаючи підійти.

- Я не ху*ло! Я Путін - прізідєнт міра!

Розлючений коротун побіг на Макса. Темний Винищувач зробив стрибок в гору і ,ніби Жан Клод Ван Дам, зробив вертушку заїхавши смачно ногою в щелепу противника. Дід повалився па підлогу, як той, мішок з картоплею.

Макс дістав з за спини меч і всадив лезо в праву ногу Путіна. Звідти зашипіло і пішов дим.

- Пече! Ой, пече! - волав від болю Путін, - Витягни його з мене!

- Ти це так сказав, - почав сміятись Макс, - Ніби ти десь ненароком потрапив в гей клуб, а якийсь пан з великим баклажаном різко пристроївся ззаду! Ахаха!

Артур теж не стримав посмішки.

- Що ви ржете, ідіоти! Воно пече мені! Аааа! - продовжував волати Путін.

Макс обернувся до Артура шукаючи відповідь, але той і сам не знав.

- Срібло є смертельним лише для Темних. Що ти, в дупу, таке?! - криком запитав Макс і прокрутив катану, аби поганцю пекло ще сильніше.

- Я все розповім, тільки витягни лезо!

- Спочатку розкажи, а потім витягну!

Путін зціплюючи зуби від болю почав важко говорити, а клубки диму з рани повільно підіймались в гору.