Гостре лезо ледве чіпало вологий довгий язик, який впевнено здавлював чоловічу шию.
- Можливо тобі і вдасця влізти в мою сонну артерію, але я не помру, повір. А от, якщо я відрізу твій клятий язик, тобі - дупа.
Кровососка важко дихала своїм відкритим ротом, а чорні, як вугілля, очі віддавали злістю.
- Я не хочу тебе вбивати, - важко харчав Макс, - Дивись.
Зібравшись з силами він відкинув зброю в сторону.
Чорні нелюдські очі провели поглядом політ кинджала.
Ізабелла прийняла рішення.
Її язик послабив свою силу та став залазити назад до рота.
Страшна нелюдська зброя сховалась за палкими та вологими вустами.
Дівочі очі знову набули людського зеленого кольору.
- Хто ти? - кровососка продовжувала сидіти верхи на хлопцеві.
- Ти знаєш, - відкашлювався Темний Винищувач, - Макс Кропивницький. Мільйонер, красунчик, володар найкрупнішого банку України, викрадач дівочих сердець і просто святий чоловік, - хлопець усміхався і потирав шию на якій залишились червоні сліди.
- Я серйозно.
- Не важливо. Ти ж знаєш Артура? Темний, котрий полює на Темних. Знаєш. Так от, він хоче тебе вбити, бо ти несеш загрозу людству. Ти п'єш кров невинних людей.
- Не такі вони вже й невинні! - обурено вигукнула кровососка.
- Вони, як не як, люди. А ти - потвора. А потвор знищують відважні мисливці...Але я хочу тобі допомогти. Розкажи мені про свою смерть.
Ізабелла зкривила гримасу роздумуючи над ситуацією.
Повія злізла з хлопця і сіла на краю ліжка.
- Одного разу я поверталась від клієнта. Мене віз звичайний таксист. Але звичайним він видався лиш на перший погляд. Він бризгнув мені в обличчя якимось снодійним газом. Заліпив рот скотчем, зв'язав мені руки і вдавивши обличчям в заднє сидіння авто жорстко відтрахав, - Ізабеллі було неприємно згадувати , ту страшну ніч, але вона вирішила все розповісти, - Він кінчив в мене, а потім задавив. Тіло моє зарив в посадці і все. На щастя я ожила. Знаєш як страшно знайти себе заритою в землі? Я вилізла, дісталась свого дому і помітила зміни. Моє тіло стало холодним, невразливим, збільшилось сила і прокинулась величезна тяга до людської крові.
Макс спокійно лежав в ліжку і дивився на її гарне чорне волосся.
- Така холодна зовні і така гаряча зсередини. Ти унікальна, квіточко.
Ізабелла заглянула в карі очі Макса, а потім знову відвела їх в сторону.
- Я знайшла того таксиста. Відтепер його труп повільно гніє в землі на тому місці, де мала гнити я. А інші жертви, вони всі далеко не хороші люди. Я наводила справки. Кожен із них був гарно пов'язаний із криміналом. Я не вбиваю всих своїх клієнтів. І тебе  я не збиралась чіпати. Максе, я не винна що такою стала. Кров для мене, як для тебе їжа. Я можу себе стримувати і терпіти голод, але час від часу мені необхідно випивати кров.
- Знаєш, хоч ти і повія та мені тебе шкода, - чесно зізнався Макс, - Дивно це якось. Я терпіти не можу повій.
Ізабелла легенько усміхнулась.
- І що ти вирішив? Мені піти?
- Так. Краще іди допоки тут не з'явився Артур.
Після цих слів до кімнати увірвався довговолосий блондин в коричневому шкіряному плащі. Суворий погляд, скривлена гримаса, а в руці срібний кинджал.
- Згадай про лайно тут і воно! - здивовано та спантиличено вигукнув господар будинку.
- Я так і знав що ти невпораєшся! - летіла слина з рота оскаженілого Артура, - Невже так важко було схопити цю падлюку за язик і відразати?!
Кровососка підхопилась з ліжка. Її очі знову набули чорного кольору. З шипінням, яке нагадувало змію, Ізабелла висолопила свій довгий та гострий язик.
- Твоя смерть зовсім близько, язиката-хвесько! - Артур готувався до нападу.
- Стій, кудлате дідько!
Макс зістрибнув з ліжка і став попереду мисливця, аби той не атакував кровососку.
- Я не дам її скривдити!
- Ти здурів?Вона потвора!
- Як і ти! А тих кого вона вбила, вони всі були злочинцями!
- І ти їй повірив? Максе, вона повстала з мертвих дочка відьми та вампіра. Вона апріорі не може бути хорошою!
- А ти чорт, який втік з Пекла, але ж ти хороший!
- Не зрівнюй прутень з пальцем!
Ізабелла стояла за спиною Макса перебуваючи в напрузі.
- Чому ти її захищаєш? Вона тобі сподобалась? Обернись і подивись на її мерзенну язицяру!
Макс обернув свою зачісану набік голову назад до дівчини і скривився.
- Мушу признати, її язик це дійсно бридко. Без образ мала. Але це не привід забирати в неї життя!
- Максе, я навмисне зпізнився. Хотів тебе провчити. Щоб ти знав, що таке пунктуальність і розумів, як воно буває, коли розраховуєш на людину, а вона тебе підводить. Та бачу що дарма я так вчинив. Замість того, щоб забазікати кровососку та відрізати той клятий язик ти просто розмовляв з нею по душам. Ти бовдур! Вона промила твої мізки! - люто та роздратовано волав довговолосий блондин.
- Це мій будинок і я тут господарь! - жестикулючи грізно видав Макс, - Сьогодні не буде кровопролиття в моїй оселі!
- Так. Ти правий, - Артур змінив тон.
Чоловік заспокоївся і усміхаючись протягнув вільну долоню хлопцеві.
- Мир?
- Оце вже по нашому, - зрадів Макс та потиснув руку. Та як тільки но дві долоні зустрілись мисливець різко потягнув її до себе, а сам відступив в сторону. Артур поставив підніжку. Мільйонер полетів вперед падаючи на дорогий килим з білого ведмедя.
Ізабелла не встигла підготуватись до атаки. Мисливець засадив срібний кинджал в її холодне серце. Лезо пробило плоть. З рани стала витікати кров заляпуючи чорний бюстгалтер.
Крововсоска зашипіла від болю широко відкривши рота. Саме це і було потрібним Артуру. Він схопив її однією рукою за язик.
Гострий кінець, ніби змія, вигинався в різні сторони намагаючись вколоти нападника. Срібне гостре лезо відпустило поранене серце.
Артур замахнувся холодною зброєю, аби назавжди покінчити з кровопивцею.
Молода чоловіча рука перехопила руку мисливця.
- Пробач, чортяко! - вигукнув Макс і наніс декілька ударів своєму напарнику.
Бам!
Удар в обличчя.
Бам!
Удар в живіт.
Бам!
Коліном в ніс.
Артур впав на підлогу, а Макс хутко схопив Ізабеллу за її руку.
- Ходімо зі мною, якщо хочеш жити!
Холодна суха дівоча долоня, лягла в гарячу спітнілу долоню хлопця.
Макс потягнув кровососку до виходу.
Дівчина на мить зпинилась підбираючи з підлоги своє червоне пальто.
Макс дивився в її чорні вуглини.
- Твої очі мене лякають. Зроби їх нормальними!
Вони знову набули зеленого кольору.
Втікачі забігли до ванної кімнати.
Мільйонер зачинив двері на замок і глянув в дзеркало, яке не помічало кровососку. Здавалось, що Макс сам в кімнаті.
- Твоя рана загоїлась? - він глянув на залитту кров'ю грудь і схопився за неї.
Бам по рукам.
- Ти збожеволів? - обурилась Ізабелла.
- Я перевіряв чи все там в нормі, - збрехав Макс, - А зараз, квіточко, стань обличчям до дзеркала, закрий свої оченята та міцно тримай мою руку.
Ізабелла слухняно виконала його прохання.
Бам! Бам!
- Відчини ці кляті двері допоки я їх не виніс! - доносився роздратований голос Артура.
- Вийди отсюда, розбійник! - викинув Макс відому фразочку.
- Ти сам напросився!
Артур наніс прямий удар правою долонею. Двері відірвались від свого кріплення і впали на тверду керамічну підлогу.
Мисливець хутко забіг всередину, але там вже нікого не було.
Розгнівані сині очі дивились в дзеркало. У відображенні Артур бачив свою справжню сутність. Червоний чортисько з довгими рогами та жовтими, палаючими вогнем, очима.
- Як завжди думає своїм членом! От, йолоп! Птьху! - блондин плюнув в дзеркало.
Слина повільно стікала по чистому склі.