Mi último latir
Siento como mis ideales prisioneros son, de mentes dañadas que exigen una razón, miedo me da gritar o suplicar, por el hecho del qué dirán. Pareciera que el dolor es su alimento, pues la palabras pesan más por el tiempo, cuan difícil es cargar este enorme peso, a donde llevamos esto con tal esmeró. Somos eternos hasta que nos olvidan, marcados estamos por una vida que no termina. Los sueños se han desvanecido, aún ilusos luchamos por algo perdido y con frío en el alma, amamos a quienes nunca nos extraña. Cómo último aliento dejo mis palabras, en memoria de las bocas que callan, esperando que alguien las encuentre y resucité lo poco que queda en la gente.
2019-04-09 05:55:21
0
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4379
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2054