Larmes
Tu les vois N'est-ce pas Elles coulent sur mes joues Marquées de nombreux coups Tu les vois N'est-ce pas Mais tu ne dis rien Pour toi ce n'est ni un mal ni un bien Tu les vois N'est-ce pas Moi je suis blessée Je ne veux plus parler Tu les vois N'est-ce pas Aide-moi s'il te plaît Regarde mes larmes couler Tu les vois N'est-ce pas Alors pourquoi tu ne réagis jamais On dirait que je ne suis pas aimée Tu les vois N'est-ce pas Mais ça t'est égal Mes marques et mon teint pâle Tu les vois N'est-ce pas Demain je ne serai plus là Tu n'entendras plus parler de moi Tu les vois N'est-ce pas Ces larmes vont m'étouffer Et je retomberai inerte sur le sol gelé
2020-10-12 16:44:20
8
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
7Bloody
XD
Відповісти
2020-10-12 21:44:35
Подобається
7Bloody
@ Miya ohh XD 😝😝😝 d'accord 😁😁😁
Відповісти
2020-10-12 21:44:59
Подобається
7Bloody
@ioio merchiiiiiii
Відповісти
2020-10-12 21:45:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8494
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524