Що кажу, не відаю
Марія Лепетан
Торкнулася. Пропало. Сонце засяяло, Розтануло. Дивилася, Не бачила. Побачила. Зникло. Не бачила, Розсипалося. На пісок, На пісок. Колишньою була, Змирилася. Ми з тобою, ти і я Постаріли. Реальність Розплавилась. Дроти обпалені. Що кажу, Не відаю. Казки, Давно розказані. Пісні, Проспівані. Що кажу, Не відаю. Можливо, я колись, Саму Себе провідаю.
2020-10-12 18:28:52
4
0
Інші вірші поета
Якщо наш спадок смерть Горить! Осіння весна Серія: Чорне та біле
Інші поети
jiminshyim
@jiminshyim
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4141
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1351