Вікторія Яковчук - Геніальність в божевіллі

2020-07-15 14:21:15

Геніальність в божевіллі

Різне, Думки вголос, Цікаве

Якось ходила на зустріч анонімних авторів. Першою з присутніх в око кинулась літня жінка, яка стверджувала, що не сама вигадує риму віршам. Мовляв, різні голоси в голові шепочуть рядки, а вона - лиш провідник, що записує слова на папір. Готова присягтись, що принаймні половина присутніх (у тому числі і я) поглянули на неї так ніби "о господи, куди я потрапив і звідки тут шизофреніки?". Так, перше враження складається саме таке. І друге, і третє, і взагалі нікуди це враження не поділось. Наступним після знайомства завданням було написання твору про схід сонця за двадцять хвилин. Усі, окрім тієї пані, писали прозу, а мені неабияк кортіло почути який же вірш можна скласти за такий короткий час (тому виною моя невправність у віршуванні). Знаєте який? Це була "Балада про сонце", приблизно на дві-три сторінки в її зошиті, і, чорт забирай, найкраще, що я чула про світанок - ні тобі заїжджених кліше, ні зайвих тавтологій, ні примітивних римувань. До чого я, власне, веду. Усі люди по-своєму божевільні, а творчі навіть більше за інших. Та в такому божевіллі криється геніальність. Інколи це аж надто геніально для цього світу.