- Доброго дня. Ми раді вас вітати у готелі "Плаза". - адміністратор звернувся до Сари і Блейка, коли вони підійшли до стійки реєстрації.

- Доброго, доброго. Нам треба ключ.

- Скажіть код.

- Report

- Будь ласка. Ключ від 13 номера. Він знаходиться на сьомому поверсі в кінці коридору. - адміністратор протягнув Блейкові ключ.

- Ага. - Блейк забрав його і пішов у сторону ліфта, Сара ж мовчки йшла за ним.

  Між ними ще відчувалася атмосфера, яку вони не могли зрозуміти. Те, що вони відчували, щось нове, незнайоме, і це їх лякало, особливо Блейка. Вони мовчки знайшли свій номер.

   Блейк дістав ключі і відкрив номер, пропускаючи Сару вперед, зайшовши за нею він закрив двері.

- Блейк?

- Що таке? Тобі не подобається номер?

- Ні. Тут, подарунок на столі.

- І, що з ним не так? Це може бути подарунок від готеля.

- Ну, звісно, будь який готель знає як мене звати.

- Що? Що ти говориш? - Блейк підійшов до Сари, заглядаючи через її плече, дивиться на цей подарунок. - Для Нікки Вейн, із чистосердечними побажаннями.

- І, що робити?

- Відкривати, що ще. Не бійся.

   Сара погодилась. Вона почала відкривати коробку. В середині вона побачила лист. Діставши його, вона прийняла його зачитувати у голос. Читати багато не довелося. Лише одне речення там було написане.

- "Я знаю де ти. Я вже біля тебе. Чекай зустрічі!" Він....невже.

- Хто, "він"?

- А? Ніхто... хахаха. - Сара поклала лист у коробку і викинула її.

- Нікка...

- О! Тут є дві кімнати, я вибираю оцю. Піду в душ, і спати.

- Не голодна?

- Ні. Я втомилася, швидко засну.

- Ну якщо так. Не буду заставляти.

- Добраніч.

- Ага.

   Сара довго не могла заснути. Весь день виявився для неї божевільним, десь уже під ранок, вона провалилася в сон.

   Наступив новий день. Прокинувшись, Сара вийшла в головну кімнату. Там уже сидів Блейк на дивані, читав газету і попивав каву.

- Доброго ранку! - привітавшись з Блейком вона пішла на маленьку кухню яка була в їхньому номері.

- Я там каву заварив, пий поки не остила.

- Дякую. - Сара налила собі каву і сіла напроти Блейка, тепер вона могла його краще роздивитись. Його чорне волосся, яке після сну не було зібране. Зелені очі які бігали по сторінках газети. Його прекрасне тіло яке виднілося через легеньку футболку яка на ньому була. Він дійсно був красивим. Сара не могла відірвати від нього погляд.

- Що? Подобається те, що ти бачиш?

- Що? - Блейк впіймав її погляд, Сара ж, почервонівшись дивилася у вікно. І як не дивно, Блейк відірвався від читання газети і роздивлявся тепер її. Ще з першого погляду як він її побачив, вона йому сподобалася. Особливо тепер, коли вона вийшла в легенькій піжамі, заклавши ногу на ногу, ідеальне тіло, прекрасна зовнішність, золоте волосся. Він не міг відірвати погляд від її пухких губ, які він дуже хотів поцілувати.

- Ти носиш кулон? - зацікавилася Сара.

- Що?

- Ну, кулон, що у тебе на шиї.

- А, цей...

- Ніколи не бачила такого каменя.

- Він приносить удачу.

- Правда?

- Хочеш його поносити?

- Хахаха, а, що хочеш мені його подарити?

- А, чому б ні? - Блейк встав і підійшов до Сари. Опустившись перед нею він зняв із себе кулон і протягнув їй.

- Він тобі дорогий?

- Ні, мені його просто так віддали. Він зможе тебе захистити.

- Хаха, ну добре. - Сара забрала кулон з руки Блейка і одягнула його на шию. - Ну як?

- .... - він не міг відірвати від неї погляд.

- Дякую....я буду його берегти.

- Ага. - Блейк піднявся і сів назад.

- І так, який у нас план?

- План? Що за план?

- Блейк, це щодо Роко.

- Ну думаю, спочатку треба піти до нього на роботу.

- Він працює?

- Так, директором бара "Clower shop".

- Зрозуміло.

- Значить підемо туди. Можна після сніданку.

- Замовимо щось в номер? Чи спустимось у низ?

- Замовимо в номер. - Блейк підходить до телефону. - Що ти будеш?

- Вівсянку з фруктами!

- Добре! - замовивши сніданок, Блейк сів, включив телевізор, дивився якусь передачу, Сара дивилася разом з ним.

  Коли сніданок принесли. Сара з Блейком почали снідати. Поснідавши, одівшись, вони вийшли з готелю і поїхали до бару.

   Вони вийшли чуть дальше від нього.

- Ладно, пішли - сказав Блейк.

- Стій! Ти куди?

- В бар.

- І, що ти будеш робити, коли ми увійдем? Він не повинен знати, що ми за ним слідкуємо.

- Правда?

- Звісно!! Ніхто не повинен знати.

- Здається це буде не так легко.

- Давай, для початку поспостерігаємо за чорним виходом.

- Я тоже?

- Так, король Блейк, і ви. Давай пішли.
Блейк йшов да Сарою. Знайшовши чорний вихід, вони сховалися за мусонними баками. В Сара було повно ентузіазму, але через 15 хвилин він пропав.

- Тобі не здається, що ми просто тратимо свій час? - в'яло сказав Блейк.

- Ще трохи.

- А в тобі більше терпіння ні ж я думав.

- Тихо! Хтось вийшов!

   З бару вийшла дівчина, зупинилася біля виходу, до неї підійшла людина, по вигляду це був чоловік, обличчя вони не побачили, бо він був в капішоні. До них вийшов офіціант, він передав якийсь пакет чоловіку, і сказав щось дівчині. І вони розійшлися.

- Хммм...пішли Нікка.

- Куди?

- Йдем за тим чоловіком.

- Добре. - зберігаючи невелику дистанцію, вони йшли за незнайомцем.

- Я так і знав.

- Що таке?

- Ми зайшли на червону територію.

- В сенсі?

- Вплив нашої компанії закінчується тут. Дальше все під впливом наших конкурентів.

- Продовжимо слідкувати за ним? І так вже досить далеко зайшли.

- Тобі хіба не страшно?

- Страшно, але мені і цікаво.

- Небезпечно бути такою зацікавленою.

- Але...

- Ні, на сьогодні ми закінчили.

  Сара і Блейк повертались до готелю. Раптово почав падати сильний дощ.

- Ми повертаємося до бару.

- Чому?

- Він ближче.

- Але...

- Непогано б було роздобути рушники. Особливо тобі. - через дощ, Сарена блузка промокла, і через неї виднілася її білизна. Блейк не соромлячись роздивлявся її мокре тіло. Сара помітила його погляд який блукав по її фігурі, але вона не хотіла прикритися, наоборот вона хотіла щоб він її розглядав.

- Ну то ідемо.