Сидів дядько
Я тебе кохаю...
Пиляв той сокіл гілку, на якій сидів
Монолог Магнето
Один із нас
Пиляв той сокіл гілку, на якій сидів
Пиляв той сокіл гілку, на якій сидів.

Були численні спалахи сердець
Потрапили у чорні об'єктиви
Убивці невідомого мотиви

А в мене матір риби
Проси молитви хлопче

Сидіть на гілці сокіл той не хоче.

Пустили на свіженький слід собак мисливських
Ті швидко зрозуміли діло тут нечисте
Пронюхавши звіриним чуєм цю шкалу шакалу
Собаки зрозуміли їм так мало Мало МАЛО

І сокола, і дерево зрубали.

(28.02.24)
© ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ ,
книга «Ненормальні вірші».
Монолог Магнето
Коментарі