12

Коли відбулося повномасштабне вторгнення терористичної організації російська федерація в УКРАЇНУ, вся країна об'єдналася, - і від цього стала сильнішою.

Весь цивілізований світ об'єднався біля України та підтримує нас, українців, тим, чим може та як може - і цим допомагає Україні виграти, щоб зберегти своє існування та самостійність, незалежність, право вибору.

Коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну країни, яка тільки і живе війною, кожен українець почав робити те, що може, кожен почав допомагати тим, чим може, майже кожен почав надсилати свої кошти ЗСУ стільки, скільки може, майже кожен почав віддавати те, що може, іншим, щоб допомогти іншим та собі, щоб допомогти своїй країні, щоб допомогти Україні виграти.

Кожен підтримує іншого так, як може, кожний рятує свою Батьківщину так, як може, - і відь цього Україна тримається та залишається вільної.

Уся сумарна підтримка допомагає тримати всю цю навалу та залишатися вільними українській нації.

Хто такий українець? Це не лише той, хто по національності українець, це й представники інших національностей, які мають громадянство України, а також ті, які, хоч і не громадяни нашої країни, але живуть тут та люблять Україну, а також ті, хто з українським корінням росселився по всьому світу, але намагається підтримати Україну та допомагає нашій країні. Необов'язково бути по національності 100 процентів українцем. Головне, що ми - громадяни України, що ми любимо Україну та допомагаємо Україні.

Всі наші зусилля наближають нашу спілну перемогу над тероризмом.

Кожен доповнює та разом з іншими створює загальну силу народу.

Наприклад, хтось шиє бронежилети. Хтось доставляє швачкам тканину для цього. Хтось поставляє потрібний сплав металу для захисту бронежилета. Хтось дозволяє шити в своєму помешканні. Хтось приходить, витрачає час та шиє ці бронежилети.

Інші плетуть маскувальні сітки. Ще хтось відає свою тканину для маскувальних сіток. Хтось просто віддав крючки, які в нього були, щоб з лески хтось інший плете з волосіні саму сітку, щоб на ній потім зав'язали луски тканини. Хтось ріже цю тканину. А хтось приніс нитки для в'язання, щоб закріпити цю волосінь на спеціальні кострукції, щоб було зручно плести.

Інши, отримуючи зарплатню та аванс, першим ділом переводять гроші на ЗСУ. Хтось 50 грн, хтось 200 грн, хтось лише 20грн.

Де-які організовують збір коштів, щоб потім їх передати воєнним, щоб вони придбали тепловізори, дрони, а хтось робить буржуйки для наших захисників на фронт.

Хтось безкоштовно ремонтує авто чи зі звичайної машини робить позашляховик, щоб можна було воєнним чи волонтерам проїхати будь-де.

А хтось купує зі свого прибутку швидкі та передає їх на фронт. Хтось безкоштовно на них працює, щоб рятувати життя.

Хтось передає свою консервацію нашим захисникам на фронт.

Хтось збирає по сусідах металеві банки з-під консервів, щоб з них робили свічки та передавали на фронт.

Хтось вивозить людей з акупованих територій.

Хтось на акупованих територіях ділиться останнім з іншими.

Хтось зі свого колодязя на акупованій території ділиться водою з усіма своїми сусідами.

Хтось пече хліб зі запасів магазину, живучи в цьому магазині, для всіх, хто того потребує.

Хтось збирає кошти, покинувши Україну як біженці, щоб врятувати своїх дітей, для купівлі генераторів, які потім безкоштовно представники цих країні, які прихистили у себе українців, розвозять по Україні.

Хтось ділиться своєю пенсією, щоб віддати гроші на купівлю безпілотника.

Хтось пригощає воєнних.

Хтось купує пральний порошок, щоб відати біженцям у школу, де вони перебуває. Купує для цих біженців крупи, картоплю, віддає їм запасний постіль та рушники.

Хтось віддає майже всі дитячі книжки своєї дитини, які їй читав два роки тому, бо біженці тікали в кращому випадку з однією валізою. А то і просто у чому вибіжали з будинку у підвал під час обстрілів. А будинку більше не має. І добре, що взагалі змогли людей вивезти людей.

Хтось привозить настільні ігри своїх дітей, які з дружиною за межами України, та віддає усе дітлахам, які все тратили.

Хтось віддає свої додаткові ковдри, пледи, покривало на станцію швидкої, коли попросили, для того, щоб перенести поранених.

Хтось збирає на безпілотники, позашляховіки, на літаки, на теплий одяг, на будь-які потреби армії.

Хтось влаштовує переселенців у себе на підприємстві, дає їм житло.

Хтось готує безкоштовно для воєнних.

Хтось ділиться житлом з переселенцями. Хтось продуктами та одягом з ними.

Багато-багато ще інших прикладів.

Кожного допомога важлива. Десь велика, десь маленька, по можливості кожної людини.

Але разом уся ця допомога - велика, значна.

Усі об'єдналися, щоб допомогти вижити, перемогти, втятувати.

В єдності - сила.

Повністю з цим згодна.

Тому що ми об'єдналися, ми тримаємось.

13

Як би сумно ні звучало, але через війну формується нація.

Через кров очищується нація.

Як правила дорожнього руху та авіаційні правила написані кров'ю, так і через кров формується нація.

Навіть дитина приходить у світ природнім шляхом через біль.

Через біль, кров та сльози народжується нова нація (автор - український народ).

Ми читкіше почали розуміти, хто ворог, що вороже для нас, що постороннє, а що своє, близьке, рідне.

Ми почали більше любити своє.

Ми стали більше любити Україну.

Ми полюбили більше все українське: Україну, землю, мову, природу, ландшафти, міста, традиції та звичаї, свою культуру, свою історію, свою освіту, своє виробництво, - все, що стосується України та всього українського. Бо воне - наше. Рідне. Близьке до кожного з нас.

Ми розуміємо, що тільки в своїй країні (в Україні) нам буде добре, нам буде найкраще.

Треба тільки перемогти, щоб залишитися вільними та самостійними. Щоб розцвітати. Щоб вибирати свій шлях.

Нам вже не треба пояснювати, навіщо нам любити свою Батьківщину.

Війна все розтавила по своїх місцях.

Війна показала усім, хто є ким.

Війна показала нам усім, що ми українці. І цим пишаємося.

Ми не зламаємося. Ми будемо боротися за своє майбутнє.

Ми будемо допомагати своїй країні.

Ми будемо підтримувати Україну.

Щоб зберегти її.

"Все буде УКРАЇНА"!!!

14

Щоб зберегти країну, треба її захищати.

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року було великим ударом для УУкраїни.

Якщо би президент України скористався би пропозицією покинути країну, як йому пропонували, то для нашої Батьківщини захищатися було би складніше.

Ті, хто лишився в Україні, захищають країну зсередини.

Хтось узяв зброю в руки, хтось підтримують країну зсередини та саму економіку.

Добре, що Головнокомандуючий залишився в Україні.

15.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, а ми залишиися в Запоріжжі та чекали, що буде далі, то, крім того, що я бігала по магазинах та скуповувала останні товари харчування (бо очікувалося, що Запоріжжя ось-ось захоплять, нового постачання не було, полиці швидко спустошувалися та залишалися пустими) в магазинах, які зачинялися дуже рано (в чотири години вечора, бо комендантська година починалася в п'ять з початку повномасштабного вторгнення), ще я готувала, щоб заспокоїтися. Так як хліба було важко купити, піцерії не працювали, а борошно вдалося купити, то ми з сином готували піцу, оладки, млинці, варила борщ (по своєму рецепту, коли все варю, нічого не смажуючи, закидаю в кастрюлю сирими шматками по мірі часу варіння), печиво (звісно часто згідно рецептів, але зі змінами для адаптації з набором харчів, які малися вдома), частіше смажила картоплю, щоб порадувати себе та рідних смачненьким.

Психологи рекомендують, коли хвилюєшся, щось робити руками.

Приготування їжі - саме те, що потрібно, бо ви і заспокоїтеся й приготуєте щось смачненьке, що потім все одно з'їсте. Їсти все одно треба. А так ви хоч піднімете собі настрій чимось смачненьким.

А поки готуєте, можете подумати про щось, розкласти все по поличках.

Нехай говорять, що треба готувати їжу з чистими думками у хорошому настрої, щоб з позитивною енергетикою була їжа, та й їсти у хорошому настрої. Але саме приготування їжі заспокоює.

Але, коли залишається кілька годин до пробудження перед роботою, а ви ще не лягали, а треба ще приготувати м'ясо, бо не встигаєте усе (робота, дистанційне навчання дитини, приготування їжі), а вже якийсь час був витрачений на приготування гарніру (картоплі, каші), миття посуду, а у вас ще кілька днів значне глибоке недосипання, від якого болить та пече серце, голова кружляє, перед очима все пливе, ви на місці стояче засинаєте з ножем у руці, коли ріжете цю тверду яловичину чи коли миєте посуд, вимикаючись на короткочасні митті, що навіть змінюєте випадково змінюєте своє розташування у просторі, бо вас короткочасна втрата свідомості, бо постійно засинаєте, хитаючись, то нічне приготування їжі навпаки зашкалює градус невдоволення.

Отже, останнім часом, коли грошей катастрофічно не вистачає, настрою не має, світла не має, то я готую. Намагаюся готувати, коли вимкнено світло, щоб при увімкненому світлі зробити з дитиною уроки, набрати цей текст, зробити обкладинку, скупатися. А готувати можна і при свічці, з ліхтариком, з лампою на акумуляторі.

16

росія преться й ні на кого не зважає.

терористична організація російська федерація не розуміє ніяких переконань, ніяких доводів. Нічого на цей оркостан не діє: ні санкції, ні погрози, ні величезна кількість загиблих своїх же зомбі, ні виключення рф з різних організацій, ні признання росії країною-терористом та спонсором тероризму.

Лише сила може говорити з росією.

росія розуміє лише силу.

ЗСУ показує росії, хто правий, ЗСУ переконує росію, бо той, хто діє лише силою, розуміє лише силу.

17

Ваш мозок постійно працює. А те, чим ви займаєтеся, над чим постійно працюєте, про що весь час думаєте, - це все у вас в голові. Мозок сам починає вже над цим працювати. Вам починають снитися задачі, проєкти, якими ви займаєтесь.

Наприклад, мені навіть сняться книги, нові сюжети після того, як я набирала книжки та продумувала сюжет.

Пам'ятаєте: Менделєєву наснилася його таблиця? А чому? Бо він постійно про неї думав, створював проміжні, попередні, початкові таблиці. Думаю, мозок від такої тривалої праці, від такого довгого осмислення сам все упорядкував, бо власник цього мозку постійно над цим думав, аналізував та пробував різні варіанти. Менделєєв про це думав тривалий час, - ось таблиця і наснилася.

Я розмірковую над сюжетом чи над тим, як використати свій малюнок, - мені і приходять ідеї сюжетів, бо я про це думаю.

Наш мозок працює над тим,над чим працюємо ми.

18

Коли в нас одні суцільні обмеження, а ми хочемо змінити своє життя, ми думаємо, що ж можна зробити. Що ми можемо зробити?

Нам не вистачає грошей, тоді ми думаємо, а що ми можемо зробити в тих самих умовах, в яких знаходимось зараз? Можна скоротити витрати, але цього замало. Треба збільшувати прибутки. Але як? Можна спробувати на своїй роботі отримати підвищення чи випросити на плановій переатестації добавити себе в списки на підвищення категорії. Можна працювати додатково, що відобразиться на самій роботі та думках вашого керівництва. Можна подумати про свої проєкти, колись заплановані дії та спробувати їх реалізувати.

Зрозуміло ж, якщо не має вибору, то й й вибирати з нічого. Але ми починаємо думати, як використати те, що в нас є, як краще це зробити. Починаємо згадувати, а що ми можемо ще, а чого ми хотіли і як це реалізувати.

Без вибору ми ще діємо більш рішуче та наполегливіше, не боїмося відмови, та ми розуміємо, що нам відмовлять, але ми діємо, бо в нас не має вибору. Ми хапаємося хоча б за щось, щоб покращити своє життя.

Без вибору ми розмірковуємо над тим, як те, що ми маємо, використати для збільшення свого прибутку, для покращення свого життя. Ми згадуємо про свої здібності, які відклали на потім чи взагалі на зовсім без віри в себе чи не бачачи можливостей, та думаємо, як її пристосувати, як застосувати, як взагалі використати. Ми самі створюємо ці можливості, бо діємо.

Ми постійно думаємо, а як? Що і як зробити? А якщо думаєш про щось, то обов'язково до чогось приходиш своїми думками: до якоїсь ідеї, до плану дій; починаєш бачити ті можливості, яких на перший погляд не видно, але можна до них дійти, зробивши деякі дії.

19

Обмеження змушують думати, що треба змінити та що зробити в своєму житті.

Гірше завжди може бути.

Але... Якщо знаходишся вже в прірві, тобі треба лізти вгору.

Не має вибору, але є щось. Тоді ми думаємо, а як краще це щось використати? Може вмовити керівництво внести себе у список на підвищення кваліфікації, щоб отримувати на кілька сотен гривень більше. Тоді ми відчайдушно чіпляємося до свого керівника, який заповнює ці списки. Ми не боїмося здатися причепою, бо гірше вже не можете мати.

Ви згадуєте про свої таланти, які так досі й не реалізувалися, але знов з новими відчайдушними силами пробуєте знов, бо треба щось змінювати, так не можна далі жити. Треба діяти. І коли ці таланти починають давати свої перші результати, хоча б мізерні, але ви починаєте чіплятися вже й за них, роблячи неймовірні зусилля, бо в вас не має вибору, бо, якщо ви не будете намагатися щось змінити, нічого не зміниться.

Вам не можна здаватися, бо попереду прірва ще глибша, ніж та, в якій ви зараз. Тому треба діяти.

Ви дієте рішуче, бо в вас нічого втрачати. Вам треба тільки діяти, наполягати, діяти рішуче.

Вам не соромно здатися причепою, вас ніщо не стримує, щоб соромитися. Бо, якщо не будете діяти, краще не стане. Саме ви можете змінити своє життя на краще. Хоча б трохи.

А там одні результати приводять до інших - і вже результатів більше, самі результати вже більш значущі.

20

Якщо Вам треба багато працювати над своєю мрією та не відволікатися, а зайва балакучість заважає, тоді треба ставати мовчазними.

Щоб досягти мети, треба бути зосередженими, наполгливими, мовчазними. Не відволікатися на дрібниці.

Щоб подобатися усім на роботі, треба бути ввічливими, спокійними, урівноваженими, тримати себе в руках, мало розмовляти, лише по ділу, ніколи не пліткувати.

21

Тільки Ви знаєте, чого Ви хочете насправді.

Тільки Вам відомі Ваші грандіозні плани та мрії.

Тільки ось почни ними ділитися, як шквал критики та осуд поллється на Вас.

Почнуть запитувати, а чи вмієш ти то, а то, а те, а чи знаєте ви те й се, - й так далі.

Вмієте і знаєте, тільки вони про це не знають, що Ви вмієте і знаєте.

Почнуть Ваі слухачі Вас запевняти, що в вас це не вийде, що взагалі в Вас нічого н вийде, що те, що Ви хочете, неможливе.

Нехай для них і буде неможливим.

Геть від цих всід радників.

Вірьте собі і вірьте в себе.

Вірьте, що у Вас все вийде.

Якщо Ви не будете вірити собі - ніхто Вам не повірить.

Якщо Ви не будете вірити в себе - ніхто у Вас не повірить.

Повірять, коли побачать перші результати. Але ж до них треба ще дійти. З вірою у себе. Бо інакше Ви би не діяли.

22. Треба змінити себе, щоб змінився світ навколо тебе: не тільки щоб навколишній світ по-іншому почав відноситися до тебе, а щоб ти сам міг вибрати той світ, в якому ти хочеш жити, серед яких людей ти хочеш жити та з ким ти хочеш жити, взаємодіяти та працювати. Якщо навколо тебе недостойні люди, зміни себе, щоб ти зміг змінити своє середовище на інше, в якому будуть найкращі люди, які поважатимуть тебе.

Коли ми вчимося, біля нас один колектив. Якщо це звичайна школа, то навколо вас звичайні люди.

Ви можете ходити на якійсь гуртки, а там ще деякі колективи.

А комп'ютерні курси (я має на увазі не початкові, як користуватися комп'ютером, а програмування, дизайн, створення сайтів, хоча для дітей початкові комп'ютерні курси багато чого дають, в тому числі і нові знайомства з розумними дітьми) - там взагалі частіше розумники трапляються.

Коли ми поступаємо в університет чи інститут, там вже більш освідчені люди вчаться.

На роботі ще один колектив. Звісно, це може бути цех чи відділ. Але, чим краще освіта, тим ви далі від цеху, якщо ви не керівник Технічного бюро або ви не керівник цеху.

Коли ви досягаєте якогось певного рівня, то біля вас групуються люди подібного рівня.