отакої
живе на світі дівчина. назвемо її машею. так от, живе собі маша. але що означає оце "живе"? окреслимо її особистість декількома штрихами.
1. недооцінена
2. перехвалена
3. емоційно розхристана
4. сором'язлива
5. жива
маші подобається те, чим вона займається, робота її навіть часом надихає. у неї не багато друзів, зате багато часу для самозжирання. безліч можливостей і впевненість у собі, яка мчить до нуля. банальна реальність і неклішована особистість. словом, все, як у всіх.
одного разу в її життя увірвався (інакше не скажеш) чоловік. хоча ні, скажеш: увійшов, балансуючи на межі реальності і мрії. так краще.
його назвемо... ромою. так, хай буде рома.
він - дивний. не те, щоб дуже, але трохи є. кажуть, він боїться дівчат, а ще, що у нього є хлопець. але маші - все-одно. чому? ні, не через те, що вона, схоже, ще дивніша за нього. просто вона любить усе красиве. ага, отакий вона естет.
якось вона розказала про рому подрузі. вона дивилася із неприхованим подивом.
- жартуєш? я би так не змогла.
- як?
- бути в захваті від хлопця, який із тобою ніколи не буде
"отакої," - подумала маша. але таки постаралася пояснити, що їй це аніскілечки не боляче, ба, - навіть приємно. є у цьому якесь особливе задоволення - бачити поряд красу, хай навіть ти до неї ніколи не торкнешся. і, ні, це не платонічна, хвора чи не взаємна любов. це щось середнє.
подруга не зрозуміла. чи то маша не пояснила, чи то інформація виявилася просто поза межами розуміння подруги. хтозна.
може, це і правда дивно. може. тільки рома і досі ходить десь поряд, а маша час від часу поз(м)ирає на нього з думкою: "гарний сьогодні день".
1. недооцінена
2. перехвалена
3. емоційно розхристана
4. сором'язлива
5. жива
маші подобається те, чим вона займається, робота її навіть часом надихає. у неї не багато друзів, зате багато часу для самозжирання. безліч можливостей і впевненість у собі, яка мчить до нуля. банальна реальність і неклішована особистість. словом, все, як у всіх.
одного разу в її життя увірвався (інакше не скажеш) чоловік. хоча ні, скажеш: увійшов, балансуючи на межі реальності і мрії. так краще.
його назвемо... ромою. так, хай буде рома.
він - дивний. не те, щоб дуже, але трохи є. кажуть, він боїться дівчат, а ще, що у нього є хлопець. але маші - все-одно. чому? ні, не через те, що вона, схоже, ще дивніша за нього. просто вона любить усе красиве. ага, отакий вона естет.
якось вона розказала про рому подрузі. вона дивилася із неприхованим подивом.
- жартуєш? я би так не змогла.
- як?
- бути в захваті від хлопця, який із тобою ніколи не буде
"отакої," - подумала маша. але таки постаралася пояснити, що їй це аніскілечки не боляче, ба, - навіть приємно. є у цьому якесь особливе задоволення - бачити поряд красу, хай навіть ти до неї ніколи не торкнешся. і, ні, це не платонічна, хвора чи не взаємна любов. це щось середнє.
подруга не зрозуміла. чи то маша не пояснила, чи то інформація виявилася просто поза межами розуміння подруги. хтозна.
може, це і правда дивно. може. тільки рома і досі ходить десь поряд, а маша час від часу поз(м)ирає на нього з думкою: "гарний сьогодні день".
Коментарі