‌3 сторінка


Їхати в машині додому було якось лячно, все таки якась травма в мені залишилась, хоч і я не пам'ятав аварії. Їхав на задньому сидінні, як на ліжку, мене трусило до самого кінця поїздки, але коли я приїхав, мене почало трусити з іншої причині. Мій дім. Стоп, дім... Ні, не дім, а фортеця якась, теж в спадок, мабуть. Зразу якось все виглядало занадто дорого, і це вже в мені викликало якусь неприязнь до ситуації. Коло воріт вже чекала тітка, яку, як мені сказали по дорозі, звали Марта. По її обличчі, я зрозумів, що ніякої користі від неї немає. Людина з таким лицем не любить дітей... І дорослих, і середніх... І життя.

- Доброго дня, Марта.
- Боже мій, Річарде, яка я рада, що ти все-таки живий і здоровий. Ти мене не пам'ятаєш?

Боже, жіночко, як же ти награно це все граєш, ніби сценарист фільму один з кращих, а от на акторів грошей не вистачало. Тобі що відали би спадок, якби я вмер?

- Ні, нажаль, не пам'ятаю... Можливо, пізніше згадаю. А тепер, дозвольте, я хочу зайти додому.
- Так, звісно. Я думаю від мене немає користі, тому я повертаюсь до себе.
Тобі якась допомога треба?
- Ні, не потрібно. Я чув в мене зараз починаються проблеми з грошима, я хочу через пару днів, щоб ви приїхали і ми їх вирішили разом, думаю в мене вже є ідея.
- Добре, до зустрічі.

Я попрощався, зайшов всередину будинку.. А він ще прекрасніший, ніж я думав. Один тільки мінус, я шукав спальню майже годину. Дурню, не спитай в тітки нічого, а тепер страждай. В цьому домі було багато персоналу, зараз їх немає, напевно це через мою ситуацію з грошима.

Я побачив велике дзеркало і підійшов до нього. Це перший раз коли я себе побачив так близько, я виглядав... Привабливо. Ніяких причин думати, що в мене важка доля. Як молодий юнак, який тільки починає свою історію, так воно і було. Коротке, каштанове волосся, сіро-карі очі, приємний профіль, смішні щічки, середній за розміром ніс. Ось так, якщо коротко сказати про себе. Напевно, я не можу про себе сказати, чогось більше. Я не знаю, який в мене характер, але точно можу сказати, що я багато чого втрачав в цьому житті, все змінилося. Я почав бачити дрібниці, гроші прикривають дрібниці. А дрібниці, дають шанс бачити справжній світ.