Все би і нічого лише таке життя їй набридало, вона не охоче поверталася додому, її оцінки були гірше уже нікуди. Замітивши що її отчим збирає документи вона не розуміла що коїться, в роздумах вона була постійно. Дізнавшись що він поїде на на роботу за кордон її щастю не було меж, декілька місяців не терпіти знущань і побоїв. Її серце тоді здається вперше було таким спокійним, цілий місяць вона намагалася слухатися всіх, вчитися хотяби на п'ятірки. Перший раз коли він поїхав на роботу був для неї святом, і в ці дні вона хоч і не сварилася з сестрою всерівно була винна перед нею за любий непослуханий її указ. В передбачені того що коли отчим повернеться, він відіграється на ній з повна. За час проведений вона здружилася з однокласником Юлі, Саня був на два роки старшим за неї і навчався в шостому класі. Він був високим за зростом з хорошою тілобудовою, він завжди сміявся аби було з ким, він здружився з Юльою та Іванкою. Срок роботи їхнього батька за кордоном закінчувався і він мав повернення скоро, тож його донька знала що він щось привезе. За цей час ми дізналися що Катерина мати Іванки вагітна, на радощах чи може з горя в перший день приїзду він сильно напився, і влаштував бійку з кимось із чоловіків. А коли повернувся додому побив дружину і дітей, також не минулося без сварки з батьками Катерини та її сестрою. Від того часу навіть будучи тверезим він піднімав руку, щоб якось себе розвіяти Іванка проводила вільний час у школі з Юльою та Саньою. Кожну перерву вони проводили разом стосунки між сестрами змінилися, хоч усі і пліткували про те що не можливо таке. Коли була перерва і всі займалися хто чим, клас Іванки зібрали за не зрозумілих причин. Лише коли всі зібралися за закритими дверима кабінету пролунали звинувачення в її сторону, в не порозумінні вона заплакала, і знову намагаючись дізнатися в чому її звинувачують вхопили її сумку і почали витрясати все що в ній було. Коли випали гроші з бокового карманчика їх підхопила однокласниця клянучись що це її гроші. І лише зараз до неї дійшло що сталося, в бажанні сказати хоть щось вона і слова не могла промовити.

  - Я...- схлипуючи і ковтаючи образу вона зібралася з собою - Я цього не робила, це не я...
  - Всі так говорять, але чого в твоїй сумці їх знайшли, як це?
  - А чого лише мою сумку перевірили а остальних, чи лише я буду винна за те чого не робила??
  - Що тут сталося- в розмову втрутилася Юля    - Що таке чого вона плаче? - обернувшись до неї вона знову і знову повторяла що не вона взяла гроші однокласниці.
  - Коли сталася крадіжка- впевнено запитала вона в дівчини, но та промовчала і лише через декілька хвилин роздумів змогла дати відповідь.
  - На перерві...- грубо но впевнено сказала вона.
  - Я не могла зробити це на перерві...- її перебила сама вчителька.
  - А чого? Часу було вдосталь у тебе...
  - Весь час вона була зі мною, і зробити це на перерві точно не могла, і сидять вони далеко одна від одної. - Сказавши це Юля взяла її за руку повела за собою. Заспокоївшись в вбиральні вони розійшлися по кабінетам, в класі була натягнута атмосфера всі лише озлобилися на неї, але вчителька знала як наказати їх но не своїми руками.

  - Колись за крадіжку руки відрубували, а тобі паскудо що зробити? - Не встигнувши нічого сказати вона упала на пол, взявши її за комір він підняв її, і ще раз сильніше ударив. Після повернення старшій теж дісталося.

  - Йди сюди дрянь, показуй руки.
  - Навіщо...- боячись вона запитала в нього, але у відповідь получила паском по руках.
  - Це щоб пам'ятала про те що зробила...

  Вона уже не намагалася щось йому казати і доказувати, ставалоби все тільки гірше. Він вдарив її ще зо три рази і вигнав з кімнати, за неї лише заступилася бабушка яка прийшла до них розібратися. Їй не подобалися його навики виховання і весь цей час вона старалася захистити їх. В один день коли потрібно було допомогти копати біля будинку, він змусив працювати свою жінку яка була на шостому місяці вагітності. Дитина народилася в сім місяців, з народження Анастасії пройшло декілька місяців. Він випивав бив їх, не раз сварився з батьками дружини, але в один день він зник. Коли на наступний день під вечір мати зайшла в кімнату дівчат і сказала зібрати їхні речі.

  - Іванка іди і відкрий двері але так щоб ніхто не бачив і не знав- сказавши це вона зробила так як її просили. Лише на рів дороги дівчата почали цікавитися куди вони ідуть у відповідь нічого, лише мовчання. Ніч була темна і розгледіти щось без фонарика не можна було. В переді них з'явився промінь світла, це ішов він, він поставив їй вибір обл з ним на квартиру або вони розлучаються... Що вони обговорювали ніхто не знає, але вона вибрала його сторону. Перебравшись на квартиру вони обжилися там, завели сільське господарство, але чи стало там добре чи погано їм вони ще не знали. Через декілька місяців життя в тому будинку їм потрібні були гроші, він не взмозі був виїхати за кордон через закінчення візи, так як в Каті була вона відкрита він залишився з дітьми на три місяці. В день її від'їзду все здавалося останнім днем їхнього життя, уже через три дні в домі були нові правила життя. Готовка їжі, прибирання будинку, годування худоби і порання на грядках було на плечах дівчат. Коли він не пив це була врівноважена людина яка відповідає за свої вчинки, але коли хтось приходив з його друзів ніхто не спав вони були як прислуга, принеси подай. Він навіть не намагався шукати роботу на неповний день, він розважався на гроші які заробляла його дружина і надсилала їм.