Випадкова зустріч.
Музика
Захар
Аварія
Репетитор
Суперниця
Нікому більше не довірятиму
Перше побачення
Надзвичайно звичайний день
Сміх і гріх, або як я стала причиною розлучення батьків
Всесильним бути не може ніхто
Алкоголь погано
Я також тебе кохаю
Суперниця
Іспити я здала. І всі на відмінно. За це я маю дякувати Захару – якби не він, я б ні за що не підготувалась. Дивно, але мені було не складно. Взагалі.
Після іспитів настав час розслабитися і відпочити. Вже шість днів ми на дачі. Сусід по ділянці – дідусь Кирило подарував свій будинок онуці, двадцятирічній Марині. Я дуже сумуватиму за ним, адже саме він подарував мені казкове дитинство. Коли я була мала, то не ходила до садочку, бо багато хворіла. Тато з мамою були постійно зайняті, тому часто лишали мене з дідусем. Він був таким вигадником! Ми з ним і полювали, і гриби збирали, і в походи ходили, і колобка ліпили. А тепер на місці працьовитого дідуся його онука – не така й працьовита. На ділянці такий безлад. Аж шкода праці, що її докладав старенький.
  Вже кілька днів Марина наводила лад на своїй дачі, а коли моя мама запитала з якою метою, то дівчина сказала що чекає на гостя. Я була дуже прикро вражена коли виявилось що її гість ніхто інший як Захар. У його візиті, правда, були і плюси: я могла його бачити і не так сильно сумувати, але... Коли я бачу які погляди на нього кидає та дівка... обох би своїми руками задушила. Захар не знав що я тут, і я без перешкод спостерігаю за розвитком їх стосунків. Він на це має право, але мені так боляче... Складно кохати без взаємності
© Broken Heart,
книга «Щоденник тої, що покохала...».
Нікому більше не довірятиму
Коментарі