Думка про подорож
Думка про подорож
(...) Після цього Петрик та його друзі розійшлися. Ідучи додому в нього з'явилася ідея.
  - А може поїхати з друзями в гори?
Він як можна швидше поспішив додому.
   Спочатку він вмовив батьків, і потім почав телефонувати друзям. Перший хто це був, це Стас. Петрик з ним знайомий з дитячого садка.
   - Алло?, запитав Петрик.
   - Так, привіт Петрик, щось потрібно?
   - Стасику, може поїхати в гори?
Якраз літні канікули.
   - Ну незнаю незнаю...
   - Давай! Буде весело!
   - Ну добре, вмовив.
   - Нас повезе мій тато, їдемо через 2 дні.
   - Добре, бувай.
   - Бувай
І так він подзвонив Марійці та Антону.
   Всі є?- запитав Петрик і всіх порахував.
Добре можна вирушати.
   Дорога була довгою. Коли вони їхали - співали пісні та читали вірші з шкільного підручника.
   - Ось ми і приїхали. - мовив тато
Я вам допоможу зробити палатку.
    І вони всі дружно почали робити палатку. Через 10 хвилин була готова велика 4-ьох місна палатка.
    Тато поїхав додому залишивши дітей на поляні. Вони не боялись, бо там де були вони - відпочивало ще багато людей
    Сутеніло. Всі лягли спати.
© Богдан Морар,
книга «Відпочинок».
Коментарі