***
***
Зелене поле у світлі сутінок і вечірня прохолода жовтня. Що ж твоя машина зламалася в досить гарному місці, та і чесно кажучи ти й не пам'ятаєш чи це взагалі твоя машина і, чи є взагалі в тебе машина і права. Хай там як ти точно впевнений що якби ти купував собі машину ти б купив саме цю. Ти хочеш подзвонити тій особі до якої ти їхав, щоб дати знати що з тобою все нормально, ну за винятком того що ти застряг по серед дороги в полях. Але зв'язку тут не має і телефон от-от розрядиться. Декілька хвилин ти ще стоїш і дивишся на те як зникають останні промені сонця. Твої руки починають мерзнути, не дивлячись на те що вони в кишені, ти сідаєш в машину де трохи тепліше в все що дивишся в вікно. Ти думаєш що тобі робити йти вперед й до поки не дійдеш до якось населеного пункту? Ні, вже надто холодно й темно, і не відомо як довго ти будеш іти. Може хтось буде їхати й підкине тебе? Можливо, але навряд чи, бо цим маршрутом мало хто їздить. Хай там як, ти зараз тут, в машині по серед дороги в полі. У вікні ти зауважив темні силуети вишок ЛЕП ряд яких йде за горизонт. Куди ведуть ці дроти? На електростанцію? Чи до міста? А до якого міста? Чи є там за горизонтом є взагалі хоч щось окрім зеленої трави і ЛЕП вишок? Можливо ці вони взагалі нікуди не ведуть, а просто замикаються в коло? Ти дещо все-таки зрозумів - тобі дуже нудно якщо ти задаєш собі такі питання. Ти вмикаєш радіо в машині, але воно не грає, сумно, невже тобі доведеться провести ніч в машині по серед дороги в полях? Ти не надто хочеш вилазити з машини, бо ж на вулиці вже доволі холодно, але можливо в багажник є щось що допоможе тобі скоротати цю ніч. З цією думкою ти все ж виходиш з машини. Холодно. Відкривши багажник ти бачиш що там все ж дещо є, старий радіо приймач. Це взагалі єдине що там було. Ти також не пам'ятаєш нащо ти його з собою возиш, але здається у когось із твоїх родичів був такий. Повернувшись в теплий салон, увімкнув приймач, звучить білий шум, ти починаєш крутити ці крутилки на приймачі, в надії що тобі вдасться зловити якийсь сигнал. І от через декілька хвилин замість шуму лине якась невідома тобі музика, але вона тобі подобається, спокійна і тиха, ідеально доповнює атмосферу сутінок, сутінок які от-от закінчаться і настане ніч.
Ти відкинувся на спинці сидіння заплющив очі і дрімота повільно окутує тебе. Музика з радіо потроху стихає, ти її вже не чуєш, ти спиш.


© Руслан Кравченко,
книга «Твоя машина зламалася по серед дороги в полі.».
Коментарі