Фінал
4 друга появились в тому місці, де вперше зустріли Подольчика. Хлопці оглянулись і зрозуміли, що вони не тварини, а люди.
-Пацани, Подольчик казав, що ще один раз нас переродить в якусь тварину, а чого тоді ми люди? (Юра)
-Хм... навіть не знаю... (Олег)
-Зовсім нема догадок (Місько)
-Хлопці, я думаю, тут не все так просто, він казав, що ще один раз нас переродить в тварину, але не переродив. Значить так, ми йдемо шукати Подольчика (Ромко)
-Йдемо! (Всі)
*Так як Михальцьо живе далеко, хлопці подорозі думали, як будуть боротись з ворогом.*
-Я знаю як... (Місько)
-Як?? (Всі)
-Побачите (Місько)
*Через 20 хвилин вони прийшли до Подольчика*
-Ей ти! (Місько)
-О, хлопці ви мене знайшли... (Подольчик)
-Дибіл, ми знаєм де ти живеш (Олег)
-А, точно... (Подольчик)
-І так Михальцьо, ти заплатиш за все, що з нами зробив! (Місько)
*В одну мить Міськова рука перетворюється в величезний меч, Місько підбігає до Подольчика і робить удар. Але ворог відстрибує і його рука теж перетворюється на величезний меч. Починається битва. Багато крові, хлопці із-за кущів спостерігають за битвою, і тут Місько пукнув... Подольчик починає сміятись, перечипається і падає. Місько зловивши момент підбігає до ворога і вбиває його, але сам після цього падає на землю*
-Місько, Місько! (Юра)
-Ахх.. що... де я? (Місько)
-Ти в лікарні (Олег)
-Місько, розкажи нам (Юра)
-Що..? (Місько)
-Як твоя рука перетворилась на меч? (Юра)
-Як казав Ромко, тут не все так просто... Він переродив нас на роботів, хоча ми того не замічали, але потім я замітив, що моє тіло стало дуже твердим, і тоді я все зрозумів... (Місько)
-Зараз моє тіло не є тверде (Ромко)
-Після його смерті ми знову стали людьми (Місько)
*Після цього хлопці жили в мирі та спокої. Їм не дуже хотілось згадувати свої переродження, адже їм здавалось, що воно буде безкінечним...*
Кінець.
-Пацани, Подольчик казав, що ще один раз нас переродить в якусь тварину, а чого тоді ми люди? (Юра)
-Хм... навіть не знаю... (Олег)
-Зовсім нема догадок (Місько)
-Хлопці, я думаю, тут не все так просто, він казав, що ще один раз нас переродить в тварину, але не переродив. Значить так, ми йдемо шукати Подольчика (Ромко)
-Йдемо! (Всі)
*Так як Михальцьо живе далеко, хлопці подорозі думали, як будуть боротись з ворогом.*
-Я знаю як... (Місько)
-Як?? (Всі)
-Побачите (Місько)
*Через 20 хвилин вони прийшли до Подольчика*
-Ей ти! (Місько)
-О, хлопці ви мене знайшли... (Подольчик)
-Дибіл, ми знаєм де ти живеш (Олег)
-А, точно... (Подольчик)
-І так Михальцьо, ти заплатиш за все, що з нами зробив! (Місько)
*В одну мить Міськова рука перетворюється в величезний меч, Місько підбігає до Подольчика і робить удар. Але ворог відстрибує і його рука теж перетворюється на величезний меч. Починається битва. Багато крові, хлопці із-за кущів спостерігають за битвою, і тут Місько пукнув... Подольчик починає сміятись, перечипається і падає. Місько зловивши момент підбігає до ворога і вбиває його, але сам після цього падає на землю*
-Місько, Місько! (Юра)
-Ахх.. що... де я? (Місько)
-Ти в лікарні (Олег)
-Місько, розкажи нам (Юра)
-Що..? (Місько)
-Як твоя рука перетворилась на меч? (Юра)
-Як казав Ромко, тут не все так просто... Він переродив нас на роботів, хоча ми того не замічали, але потім я замітив, що моє тіло стало дуже твердим, і тоді я все зрозумів... (Місько)
-Зараз моє тіло не є тверде (Ромко)
-Після його смерті ми знову стали людьми (Місько)
*Після цього хлопці жили в мирі та спокої. Їм не дуже хотілось згадувати свої переродження, адже їм здавалось, що воно буде безкінечним...*
Кінець.
Коментарі