Протистояти еволюції - неможливо, розвиток був, є і буде, він наче живий, себто антропоморфний. Користуючись новітніми технологіями, це наче танцювати вальс, але ведемо не ми. Ми - всього лиш жива робоча сила, яка не усвідомлює що вона створює, і які наслідки слід очікувати. "Це не просто якась чергова забавка, це реальна загроза людству" - вкотре намагаються пояснити військові, та вже пізно. Відлік розпочався:

01.09.2057р.

Біллі знову починає надокучати мені купівлею нового девайса, якийсь там "DEUS U5", і хто тільки ці назви придумує? - Безглуздість. Кажуть, наче він може стати тобою, і робити все замість тебе, але для чого тоді ми взагалі живемо? Абсурдність даного пристрою зашкалює, але ця деградація поширюється таким стрімким темпом, що таким приладом володіє кожен п'ятий мешканець Сполучених Штатів, а у Європі кажуть, що вже кожен третій створив себе у механізованій формі. Це наче штучний інтелект, але побудований на базі твого особистого, живого...Але чи справді варто ділити частину себе з якоюсь машиною, при цьому копіюючи усі твої манери, характер, спогади, думки і вставляти у пам'ять якійсь системі металу з електричними імпульсами? Задумуючись над цими словами справді стає лячно, і з'являється питання: "А чи справді це безпечно для нас?"

10.09.2057р

Біллі все-таки домігся дістати цей непотріб заплативши чималу суму. Я його переконувала, що це абсолютно непотрібна річ для нас, але він все твердив: "Саллі, це можливість стати кращими, це еволюція, яка перевернула весь світ, ти тільки уяви чого ми можемо досягнути... Ми зможемо не тільки підвищувати власний інтелект, а й створювати інший, кращий, прогресивніший. От побачиш скоро ми увесь космос підкоримо." Він це говорив з таким запалом в очах, що перешкоджати його бажанням та надіям, я не хотіла.

12.09.2057р.

Врешті-решт ми розібралися з будовою та функціями даного пристрою. Отже, зовнішній вигляд вражає, це робот, який копіює усю людську будову, перед тобою наче жива людина з більшістю її признаками, щоб ви розуміли, воно виконує імітаційні дихальні рухи, кліпає повіками, спілкується, присутнє навіть слиновиділення, працює пластичність, міміка, жестикуляція, його сутність видає тільки погляд. Складається таке враження, що під час контакту з тобою воно дивиться не тобі у вічі, а зазирає у глиб твого мозку у пошуці чогось. Звуки, які воно видає теж змушує занепокоїтись, це суміш голосу від Google і саундтреку з фільмів жахів. Виглядає вся ця картина досить лячно. Але мій чоловік у захваті, саме це приносить мені спокій.

13.09.2057р.

Поки Біллі на роботі, я вирішила скористатися цією машиною у власних потребах. В інструкції було написано, поміж інших функцій - виконання хатньої роботи. Я вирішила дати йому досить легку роботу для початку: пропилососити вітальню. Після годинного налаштування воно все-таки почало працювати, і виконало це завдання ідеально. Мені починає подобатися цей брухт металу.

15.09.2057р.

В той час, коли я завантажувала нашого нового товариша простими домашніми справами, мій чоловік пішов далі. Він працював над удосконаленням інтелектуальної діяльності робота, а саме розв'язування задач математичного спрямування. Ніхто не міг подумати, що цей шмат металу може за кілька секунд виконувати диференціювання і інтегрування функцій або назвати столицю і кількість населення будь-якої країни. Просто неймовірно.

20.09.2057р.

Біллі вже схибнувся на оновленні робота. Щовечора після роботи він витрачає увесь вільний час на пошук та відбір наукового матеріалу для завантаження у пам’ять машини. Разом з інтелектуальним розвитком відбувається і фізичний, тобто збільшуються м’язи, підвищується витривалість. Ця недолюдина здатна піднімати найважчі речі, типу машин, діжок з пальним. Але що дійсно вражає, це те, що таких новітніх технологій під виглядом людей, стає дедалі більше. Усі наші сусіди ними успішно користуються. Їхнє застосування перейшло від простих домашніх умов до робочих, себто тепер у Macdonald’s працюють не тільки люди. Основним завданням цих пристроїв є полегшення роботи для людей, а чи не віднімуть її взагалі?

25.09.2057р.

Моє хвилювання не було даремним. У ЗМІ з’являються перші негативні статті та випуски, джерелом яких виявилась церква. Вони вказують, що новітні технології виявляють загрозу не тільки існуванню людства, а й теорії Самого Бога. Не знаю як саме наука та релігія пов’язані, але якась крапля правди в цьому є. Усі скарги церкви підкріплюється одним цікавим, але досить вагомим фактом – назва машини, у будь-якої простої людини, яка не знає латині, не виникне питань щодо цього, але щоб ви розуміли «DEUS» з латинської мови перекладається як Бог. Нісенітниця якась, для чого якусь машину називати таким гучним словом? Я повідомила про це чоловіку, але схоже його це взагалі не бентежить. Він абсолютно задоволений роботом, точніше його можливостями та функціями, адже Біллу працювати стало значно легше, а зарплатня та сама.

30.09.2057р.

З’являються нові спалахи переконань щодо небезпеки цих машин, але цього разу не від церкви, а від військових, які теж застосовували ці пристрої з метою підготовки кадетів. У новинах кажуть, що від «рук» новітнього пристрою «DEUS U5» загинув один студент, подробиць не повідомляють. Стає справді страшно, якщо це зробив один робот, то що мішає повторити це кільком мільйонам іншим? Починаю ретельніше стежити за поведінкою нашого псевдо товариша.

01.10.2057р.

Я не встигла і оком кліпнути як вже пройшов цілий місяць перебування цього робота в нашому домі. Поки все спокійно, але тільки не у мене на душі. Щось інтуїтивно мені підказує, що ця машина здатна зашкодити. Я вже розмовляла з Біллом про те, щоб позбутись цього брухту металу, але марно, мій чоловік цього не сприймає. Окей, подивимось, що буде далі.

05.10.2057р.

В мене з'являються підозри щодо порушення моєї психічної системи. Мені щоразу здається, що за мною хтось стежить, і адекватного пояснення цьому в мене немає. Можливо дається взнаки довготривале перебування робота у нашому домі, хоча з перших днів, як це мало б бути, таких переживань не було.

06.10.2057р.

Що це було? Я скоро збожеволію. Сьогодні зранку ця машина витріщалася на мене поки я спала. Як довго це відбувалося я не знаю, але справді страшно усвідомлювати, що поки ти спиш на тебе щось дивиться. Жах який! Що саме найгірше, це те, що на ніч ми з Біллом вимикаємо його. Але яким чином він уввімкувся я не розумію. Потрібно попросити Білла нехай огляне його.

07.10.2057р.

Цього разу «охоронця» моїх снів не було переді мною. Ти собі не уявляєш, наскільки це лячно розплющувати очі з думкою, що над тобою щось може стояти. Після обіду до мене завітала Белла- сусідка з Верхнього Вест-Сайду, з тією самою ситуацією, за нею теж спостерігають. Можливо слід позбутися цього робота? Обов’язково поговорю про з Біллом.

08.10.2057р

Білл навіть слухати не хоче про зникнення робота з нашої домівки. Мені здається, він вважає мене хворою, але що зробити, якщо це дійсно правда, ця бляшанка негативно налаштована проти нас.

10.10.2057р.

Тепер як тільки чоловік виходить з дому, я зразу вимикають цю машину. Хочу спокою і відчуття безпеки.

15.10.2057р.

Поки все тихо, ніяких новин від телебачення стосовно роботів, те саме і від сусідів. Наш «товариш» в режимі сну.

18.10.2057р.

Почалося! Я знала, що все не так просто, в цієї машини дійсно є свої плани. Сьогодні мене могло б не стати. Цей робот під час нарізанння помідорів, встромив ніж прямо мені в руку. Мене врятувала присутність Білла вдома, якби не він не знаю чи ця машина могла б зупинитись тільки цим. Після цього наше з Біллом рішення однозначне – більше ніяких роботів у нас в будинку.

19.10.2057р.

Жити стало краще, ніхто за тобою не стежить і не контролює своїм мертвим поглядом. Але що справді приховане за цим шаром металу, чи дійсно цей штучний інтелект має думки, здатність до узагальнення та продумання? Чи можуть нести загрозу людям і інші роботи? Якщо так, то чи виживемо ми?

- Доброго вечора, я Метью Стеффан веду терміновий репортаж з Верхнього Вест-Сайду. Сьогодні ввечері, а саме о 18:34 розпочалися вибухи у будинку номер 8, джерело невідоме, знайдено два трупи чоловіка та жінки, імена Біллі та Саллі, також у будинку був робот «Geus U5» повністю вцілілий. Родичам або знайомим просимо звернутися до нашої служби. Приносимо щирі співчуття.

20 вересня – закінчення людського відліку часу. Повстання машин відбулося. Тисячі людей поринули у вічний сон тільки через неусвідомлення того те що ними створене не завжди є під їхнім контролем. Остання надія на військові сили. Чи зможемо ми позбутися цієї кількості машин, якщо вони повністю проникли у всі сфери нашого життя? Якщо так, то що нас очікує після цього? Надіємось на краще.