Мене прив'язали до пентаграми у вигляді кола (наручники прикріплені до підлоги). Навколо стояли високі колони, а поруч із кожною колоною перебували незнайомі люди у капюшонах, а замість стелі був скляний купол. Раптово настала  ніч, оскільки горіли свічки. До мене підійшов Петро, псевдо-хрещений, і завив як звір. З усіх присутніх спали капюшони, і я побачила чорні крила і обличчя демонів, наповнені ненавестю. Прямо наді мною з'явилося яскраве світло, і я почула звук тріскучого скла. Коли світло наблизилося до мене, я побачила батька. Великі білі крила, як руки, обняли мене, і наручники розірвалися. Але, коли ми почали підніматися вгору, на батька накинули ланцюги, і, трохи пролетівши, борючись з вагою, він опустився на підлогу.

- Не чекав я, що ти прийдеш її рятувати. Це безглуздя, ми ж вже колись вбили тебе, і тепер  вб'ємо знову. Ти не можеш нічого змінити.


- Не поспішай, підлаштуванцю! З темряви скинувши капюшон і плащ вийшов близнюк мого батька, у якого також були білі крила. Батько велів мені сховатися за колоною позаду нього, і я послухалася. Такого в житті мені не доводилося бачити: два брати спиною до спини боролися проти "чорних". Звук  скрежету металу і мах крил сплелися. Побачила, що сили не рівні, і, закривши очі і вп'явшись  в вуха руками через шум, чула свій голос в молитві:

"Господи, допоможи! Пошли нам на допомогу Ангелів і Меченосців." Відкрила очі і побачила, що вже з братами   борються і  інші. Лжехрестного зв'язали і відправили з Меченосцями  на суд Божий, решта були подолані. Нарешті я могла поговорити з обома своїми батьками.

- Спочатку я розповім тобі, що вставши перед Всевишнім, я попросив Його простити мене і дати останню можливість захистити свою доньку!

Потім він звернувся до свого брата.

- Прошу вибачення, я винен у втраті твоєї дружини. Це був нещасний випадок. Мені здалося, що вона помиляється, обравши тебе, і я хотів поговорити з нею на цю тему і запросив її прогулятися по  Ейфелевій вежі. Вона підбігла до мене, поцілувала і відразу  відступила назад і впала, я не встиг її утримати, все сталося дуже швидко.

- За тобою стояв "чорний" Петро, він протягом багатьох років вишукував провідників і знищував їх. Вставав позаду рідних і намагався дізнатися секрет цього дару. В його планах було контролювати перехід "чорних", щоб в цьому світі встановити більше хаосу і жадібності.

- Здається, ти правий. Там внизу біля бездушного тіла твоєї дружини ми познайомилися. Він представився поліцейським. Ну, десять довгих років я винуватив себе в її відході. Звідки ти це знаєш, брате?

- Я провів власне розслідування. Для цього періодично колов собі "трансформатор", щоб "чорні" приймали мене за свого.

- Тепер я самий щасливий провідник у світі, у мене два батька!- вигукнула Іринка.

- Не все так просто, мила, - посміхнувся наставник - тут хтось хоче поговорити з тобою.
Я побачила маму. Вона так само спускалася з небес на крилах. Коли я підійшла до неї то  занурилася у її волосся, на мить забула про все на світі. Мама обійняла мене, поцілувала і сказала:

- Моя донечко, прости нас, але дару у тебе немає.

- Як немає? А як ж уроки і переходи?

- Ти була чудовою ученицею і наживкою, щоб вони повірили та і тобі треба було вірити. Прошу тебе жити звичайним життям. Живи  за нас всіх , будь ласкава, радій світу, цінуй кожен момент і роби людей навколо себе світлішими і добрішими. Ми всі обнялися, з розумінням, що більше такого моменту ніколи не буде. Як тільки вони відпустили мене, я опинилася вдома в своєму ліжку.

Ранок. У квартирі пахне смачною кавою. Порожньо і сумно. Але тут мою увагу привернув звук  води, що ллється. З туалетної кімнати вийшов батько. Я кинулася до нього:

- Тату, тато! Я не вірю своїм очам.

- Повір, донечко. Головне, що я поруч і вже назавжди. Ховаючи крила я робив собі ін'єкції, але зараз усе позаду. Заради того, щоб бути разом з тобою я став смертним. Моє місце колись зайняв мій брат і тому я погано тебе знаю, але він проконсультував мене стосовно того, що тобі подобається, і є пропозиція. Давай поснідаємо в кафе, як у дитинстві. І я розповім тобі секрет. Я зовсім не можу готувати!  Дуже хочу, щоб ми знов стали з тобою близькими і ти полюбила мене, як раніше.

- Пропозиція приймається! Але я обох вас дуже сильно люблю.

Ура! Я - людина!


 
†Кінець