До гір, де розташувався невеликий гарнізон на чолі з Мооном, відправили дванадцять тисяч колоністів, і дві тисячі воїнів. Провідником був один з помічників Моона, якого відправили за наказом Верховного Хана. Незабаром, вони дісталися до гарнізону, і почали будівництво міста. Матеріалом були камені, і дрова, які везли в обозах Колоністи.
Було вирішено спочатку побудувати стіну, а потім будинки. Воїни патрулювали околиці, і будівництво спочатку було безпечним. Але потім, їх атакували прокляті, а потім і големи.
Големи-грізні істоти, які бувають мирними до тих пір, поки хтось не почне добувати каміння і освоювати поселення біля них. Але ми змогли домовитися з ними про мир, взамін на заборону добування каменю біля них. Стіна була добудована, і Колоністи нарешті могли спокійно будувати будинки. Був встановлений пам'ятник у вигляді дерева з каменю, на якому було написано: "на славу Верховного Хана, тут був побудований перший будинок міста Гюмрі. Слава Миррении!". Весь гарнізон був розділений на три частини: два загони воїнів для пошуку ресурсів і знищення монстрів, і один загін для захисту міста. Першим завданням стало винищення проклятих, для безпечного розміщення ресурсних баз і видобутку дерева. В обох загонах ряди були розділені на три частини: в першій стояли мечники, за ними Списоносці, а далі лучники.
Ми почали атаку. В середині лісу було виявлено величезне дерево, на якому сиділи кілька проклятих. Очевидно, решта зграї була на полюванні. Ми, обережно оточили його, і відкрили по ним залп зі стріл. Всі вони були вбиті, але один все ж крикнув з такою силою, що воїни пригнулися від цього. Нас швидко оточили, і нам довелося встати в кругову оборону.
Відстрілюватися, або відступати було марно. Потрібно було дати їм бій.
Вони накинулися на нас, кидали каміння зверху. Воїни у відповідь пронизували їх стрілами. Бій тривав недовго. Ворог, розуміючи, що його сили закінчуються, почав відступати на західну частину лісу. Ми почали їх переслідувати. Вони ламали дерева, щоб ті впали на нас. Але жодна з них не зачепила нас. Ми оточили їх, і тепер вони самі накинулися на нас, як щур, загнана в кут. Крики, блиск стали, звуки сотні стріл, і величезна Річка крові, яка розмивала грунт. Всі вони були вбиті. Біля величезного дерева в центрі лісу, ми встановили пам'ятник, присвячений цій перемозі.
Так, починалася історія малого міста, що в майбутньому стане великим.