29 серпня 1914 рік. Молодий студент Генрі разом з добровольцями і ветеранами на транспортному кораблі "Свята Луїза" прибувають в порт міста Па-де Кале. Серпневий вітерець і французький говір зустрічають солдатів. У порту нас зустрічає натовп захоплених людей. "Vive la France, vive la Respublique!!"- кричать вони. Раптом натовп розступається. Людина років 43, у військовій формі блакитного кольору з золотими гудзиками, явно офіцер, і народне ополчення зустріли нас не дуже радісно, але дружелюбно. Наш генерал, сер Герберт, сходить по трапу корабля. "Бонжур, мсьє, Ласкаво просимо до Франсе" - сказав офіцер з явно помітним акцентом."Привіт, я хотів би побачити генерала Жубера"-сказав сер Герберт. "О, ви хочете побачити генерала Жубера.Ну, тоді йдіть за мною. Я вам покажу, де розташовуються бараки."Прибувши в бараки, насамперед нам почали показувати, де розташовується наше відділення, а потім ми пішли в загальну кухню.Наше відділення виявилося величезною кімнатою, яка раніше було головним відділенням місцевої лікарні. На підлозі лежало багато медичних інструментів, яких забули в поспіху забрати. На кухні стояла величезна Стара піч і масивний стіл, на якому була бочка з кашею. Ми почали їсти. Під час обіду у нас розв'язалася розмова. Ми обговорювали ситуацію на фронті, події під Антверпеном, атаки під Саарбрюкеном. Незабаром ми всі пішли по своїх відділеннях. Завтра ми вирушаємо в дорогу. Вранці ми встали о 7. Нас чекав генерал, який вже почав розпоряджатися нашою дивізією. Був ранній ранок, і сонце нас приємно пестило своїми останніми серпневими променями. Я думав про свою сім'ю, про те, що як важко моїй матері і Батькові, про те, що у нас, в Бойвервіллі, напевно пішов перший сніг. Думки мої перервав генерал. "Так бійці, всім в стрій" - сказав генерал. "Сьогодні ми повинні пройти більше 7 миль. Нам дали термін: дійти до фронту за 3 дні. Чортові фріци тіснять союзників під Іпром. Часу мало, але ми зможемо. Адже ми, чорт забирай, солдати Його Величності. Гучне " Ура!" пронеслося по наших рядах. Та вже, з красномовством генерала Герберта не посперечаєшся.
Багато хто занурився на вантажівки, а деякі йшли пішки. Скориставшись нагодою, один із солдатів попросив запальничку, як раптом... Кулеметна черга?Клаптики землі, кров, все змішалося перед очима. "Якого!? Звідки по нас ведуть вогонь? Ми ж ще не дісталися до лінії фронту!?"Думки спливали одна за одною, але два слова дали пояснення всьому. "Це літак!!!"- кричав офіцер. Я згадав, як на кораблі бачив у якогось офіцера книгу. У ньому була показана дивна конструкція з кулеметами з боків. Воно за формою було схоже на птицю. І ось зараз я зрозумів! Ці літаки роблять прикриття! Але чого? Мої думки перервав солдат, який своєю рукою затягнув мене на узбіччя. "Бережися, там дирижабль!"- сказав солдат. Дирижабль!? Так ось що вони прикривають!
Примітки автора:" Свята Луїза " - корабель типу Ліберті, пущений у виробництво в 1908 році. Дирижабль "Цепеллін" - дирижабль, розроблений і спроектований під керівництвом графа фон Цепелліна. Був замінений більш легкими і маневреними літаками. Літаки-у Першій світовій війні вони стали основною бойовою повітряною одиницею. В основному нових літаків було найбільше у Франції, але у німців було багато старих літаків.