Пролог
Тиха та мальовнича долина однієї з повноводніших річок Того Самого Загробного світу - Пекла . Вона була особливою лише тим , що всупереч війнам за землі , її ніколи не чіпали. У ній росли верби та омели. Навесні долина була прихистком для тих, хто не був мертвим чи мешканцем Пекла - в інші пори року , долина слугувала тренувальним майданчиком для нащадків сім'ї Лемінг.
Це була 7 весна , яку єдина донька Єміля Лемінга проводила разом з батьком і братами. Дівчинці було 9 років , тому до нового будинку та сім'ї їй було важко звикнути . Маленька Кірара Омелія Лемінг боялась того , що відбувалось у батька : усі брати були справжніми монстрами , якв лякали свою маленьку сестру . Єдиним порятунком у особняку від братів , для Кіри була долина біля сімейної річки Старк.
На весні туди могли приходити усі : маги , демони , ангели , міфічні створіння і навіть люди. Тому коли Кіра почула кроки позаду себе , дівчинка не злякалася і радісно обернулась, до того , хто йшов ,обличчям. Та за декілька секунд вираз обличчя малечі змінився , вона почала відступати назад , але там була річка - шляху тікати не було.
На маленьку тендітну демонессу чимдуж неслось щось руде . Це була дівчинка , але на поясі , у ножнах , лежав меч Міжсвітників.
Найсильніший та найжорсоткіший меч у всіх світах .
Кіра відвідувала секунди до своєї смерті .
Руда та енергійна дівчинка , що мала бліду, майже хворобливу шкіру , ніжне личко листовиттям, що обромляло руде , як рубіни волосся , з цікавістю роздивилась Кірару. Молодша Лемінг мала тендітну белоснежный шкіру принцеси , коротке чорне волосся та невинні блакитні очі.
-Ти - єльф? - боязливо запитала Кіра .
- Ні, я - людина ! - гучно та гордо вимовила руда і з недовірою додала, - А ти - демон ?
- Демонесса, - Кіра тупнула ніжкою і зашарілась від щирого та світлого сміху рудого людського дитинча
Це була 7 весна , яку єдина донька Єміля Лемінга проводила разом з батьком і братами. Дівчинці було 9 років , тому до нового будинку та сім'ї їй було важко звикнути . Маленька Кірара Омелія Лемінг боялась того , що відбувалось у батька : усі брати були справжніми монстрами , якв лякали свою маленьку сестру . Єдиним порятунком у особняку від братів , для Кіри була долина біля сімейної річки Старк.
На весні туди могли приходити усі : маги , демони , ангели , міфічні створіння і навіть люди. Тому коли Кіра почула кроки позаду себе , дівчинка не злякалася і радісно обернулась, до того , хто йшов ,обличчям. Та за декілька секунд вираз обличчя малечі змінився , вона почала відступати назад , але там була річка - шляху тікати не було.
На маленьку тендітну демонессу чимдуж неслось щось руде . Це була дівчинка , але на поясі , у ножнах , лежав меч Міжсвітників.
Найсильніший та найжорсоткіший меч у всіх світах .
Кіра відвідувала секунди до своєї смерті .
Руда та енергійна дівчинка , що мала бліду, майже хворобливу шкіру , ніжне личко листовиттям, що обромляло руде , як рубіни волосся , з цікавістю роздивилась Кірару. Молодша Лемінг мала тендітну белоснежный шкіру принцеси , коротке чорне волосся та невинні блакитні очі.
-Ти - єльф? - боязливо запитала Кіра .
- Ні, я - людина ! - гучно та гордо вимовила руда і з недовірою додала, - А ти - демон ?
- Демонесса, - Кіра тупнула ніжкою і зашарілась від щирого та світлого сміху рудого людського дитинча
Коментарі