Лідія Юртаєва
                    2021-12-09 21:17:49
                 
             
            
            
            
            Думки вголос
            
            #Те_що_за_вікном
Споглядаю як за вікном,  моя уява малює полотно. Густий туман сідає на землю, вкриваючи усе  своєю непроглядністю,  просочується скрізь спустошені сухогілля дерев,  зливається  з тоненьким  покривом снігу, і враз,  серед парку нізвідки вз'ялося біле море. 
Повільною ходою з нього витікають розмиті образи-неведимки, створюючи океан загублених примарних постатей. Витають одне поміж одного, вишукуючи солодку  відповідь. А чи ми живі? Хочуть вивідати у неї.  А вона зачаїлась десь так намертво, що анізвуку. Щоб довіку ті мисливські танці здіймали бурю, спуштошували все довкола голодною цікавістю, й передавали з уст в уста, лунким відлунням, про її існування.