"Наш Рідний Край"
Наш рідний край,
Славетна Україна.
З минулим славним,
Славним майбуттям.
Її герої незабутні,
Бо пам'ятаємо про них.
Її герої славні,
Бо їхня слава поміж нас.
Її героям вічна слава,
Героям Слава! Слава Україні!
Наша Батьківщина Україна мати
Земля наша українська.
І мова її солов'їна,
Піснями оспівана,
Віршами описана,
Творами сказана.
Славних поетів й письменників.
Бо любили  її вони,
Свою рідну неньку-країну,
Мову рідну свою поважали.
І слово хотіли донести,
До нас, до людей до народу
Щоб вивчали і знали
Ми героїв своєї землі
Щоб ми пам'ятали
Героїв своєї країни.
Бо що то за народ,
Що не знає минулого.
Що то за люди,
Що не знають героїв своїх.
Народ без минулого
Як сокіл без крил
А люди що не знають героїв,
Невільні, голодні раби.
Тож пам'ятаймо ми про них,
Наших славних героїв,
Наших братів і сестер.
Тож будьмо ми вільні,
У незалежній країні своїй.
Вічна Слава Героям!
Вічна Пам'ять Героям України!
***********************************
             "О Соколе!"
О Соколе!
Могутній пташе,
Скажи мені одну лиш річ.
Бо ти у небі,
І летиш високо.
Про все ти бачиш,
З висоти своєї.
О Соколе!
Ти розкажи мені,
Як там земля моя.
Як там країна,
Ти ж все бачиш,
Із голубих небес.
Ти Соколе!
Про все мені повіч.
Бо я на тій землі,
Хоть і живу,
Та нічогісінько не знаю.
Як там на сході,
Як на півночі і півдні.
Ти Соколе!
Мене почуй мій друже,
Що я лише про захід знаю,
Бо живу на заході у Львові.
І знаю лиш одне,
Що ми живемо,
На рідній батьківській землі.
Та Соколе!
Вона нам не належить,
А тим панам, тим олігархам,
Що все гребуть під свою лапу.
Бо все їм мало
Хоть й живуть вони в розкошах
В незмірному багатстві
Тим часом як народ,
Живе у злиднях й бідах
А деколи й в крищущому убогстві
Та Соколе!
Скажи ж ти мені брате,
Рідний сизокрилий пташе.
Допоки будем ми,
От так у злиднях жить.
Допоки будем ми,
Це все от так терпіть.
О Соколе!
Невже не можем,
Ми повстати й збунтуватись.
Невже не можем,
Дати бій тій клятій владі.
Що допустила весь оцей бедлам,
Що дала волю бандюгам,
Убивцям і злодюгам.
О Соколе!
Ні ми не можем,
Бо скували нас.
Ті кляті олігархи,
І люд залежний є від них.
Загарбали усе що було цінне,
А решта що не потрібне було
Зруйноване й забуте.
І бідний став народ,
При такій то злобній владі,
Що вже й не може,
Голови підняти від землі.
Бо схилена вона до долу,
Під тягарем буття земного.
Від скрут буденних,
Від життя нудного.
О Соколе!
Ти ж знаєш друже,
Прийде час блаженству.
Народ прокинеться від сну,
І розірве ті всі кайдани,
І взбуреться увесь наш люд.
О Соколе!
Повір мені я знаю,
Я вірю в те що говорю,
Я відчуваю той прихід спасіння,
Надії в краще майбуття.
Прийде той час,
Коли країна стане ,
Прекрасною й квітучою,
Багатою і вільною від пут.
О Соколе!
Ти ж знаєш,
Що усе це буде,
Ти ж сам це відчуваєш.
Цей ураган, цю бурю,
Там у повітрі в небі.
Так вона буде,
Народ повстане із колін,
Геть з себе скине те ярмо.
Й відродиться із попелу,
Постане нова й сильна,
Моя країна Україна.
************************************
           "Моя країна-Україна"
Моя країна-Україна,
Багата й сильна,
Незалежна й суверенна.
Ми українська нація,
З покон віків.
Ми билися із ворогами,
За свою свободу сотні літ.
Ми хотіли волі,
Бо весь час жили в ярмі.
Ми хотіли кращої долі,
Бо досі мали лиш біду.
За неї життя віддали,
Тисячі наших героїв.
За неї кров'ю своєю,
Землю святу окропили.
В нерівних затяжних боях,
У битвах безглуздих,
Кривавих тих воєн століть.
А наші поети й письменники,
Діячі, митці й духовенство,
Вмирали й страждали,
По таборах і по тюрмах,
Ворогів українського люду.
Та і сам той народ,
Потерпав від катів,
Був у вигнанні і горем убитий,
Страждав від голоду й холоду,
Був і зневірі і правди не знав.
Бо мова його заборонена була,
Культура і церква знищені були.
І всі люди думали  лиш про одне,
Вірили, чекали, надіялись.
Коли ж вже на тане той час,
Що ненька-країна,
Буде вільна й щаслива.
І стала вільна вона,
Та чи щасливою стала,
І що ж натомість отримала.
Хто ж відповідь дасть,
На це не просте запитання.
А відповідь є лиш одна,
Нічого нового-тільки ярмо.
І знову сидимо у кайданах,
І знову б'ємося за волю свою.
Вже і навіть новітніх героїв,
Ми маєм тут зараз,
У сьогоденні своєму.
Й воюють на сході усі,
В АТО чи ООС, як там взнати.
Бо це є безглузда війна,
Підла й підступна вона,
Кривава й брехлива.
Так що країно кріпися,
Будь сильна і мужня,
Відвагу свою бережи,
У безстрашних серцях,
Відданих солдатів своїх,
І здолаєш ти своїх ворогів,
Переможе в тій клятій війні.
І прийде колись вже той час,
Такий бажаний нами всіма,
І такий нами очікуваний.
Що стане по справжньому,
Вже вільна країна-Україна.
І буде мир, добробут і спокій,
На нашій українській стороні,
На рідній батьківській землі.
В єдиній й нероздільній,
Вільній й сильній Україні.
З Незалежністю Тебе
Моя Країно-Україно!
************************************
              "Україно!"
Україно, Україно!
Допоки будуть гинути,
Найкращії твої сини.
Допоки будуть воювати,
Звитяжні воїни твої.
З покон віків ми все воюєм,
З покон віків ми у війні.
За нашу волю, честь і славу,
За нашу землю, мову й віру.
Наша земля у ріках крові,
Країна наша у руїнах.
Допоки наші вороги,
Вважатимуть що ми є здобич.
Допоки будуть думати,
Що ми здамося на поталу.
Бо скільки б ми не мали втрат,
Та ми встаємо знову,
У запеклий і звитяжний бій.
Тож вороги тремтіть,
Бо нас вам не здолати,
Хоч і намагались ви,
Вже безліч тих разів.
Криваву і смертельну битву,
Зав'язавши з нами не виграти,
Її вам проти нас ніколи.
Ми вільні і непереможні,
Ми ніколи не здамося.
Україно, Україно!
Допоки весь цей світ прозріє,
Ти мабуть підеш в небуття.
Бо вороги твої закляті,
Тобі життя вже не дадуть.
Вони воюють все й воюють,
П' ятсот вже років із тобою.
І їхньому завзяттю,
Щоб тебе здолати,
Немає ні кінця ні краю.
Та все ж їм цього не зробить,
Допоки відважнії твої сини,
О люба ненько Україно,
Воюють з ворогом твоїм.
Допоки буде з нами сила,
І жага нестримна до життя.
Допоки буде з нами дух,
Відважних і сильних предків.
Доти ми будемо нездоланні,
Доти наша країна незборима,
І наша воля наша слава,
Буде поміж нас усіх,
І наші воїни й герої,
Будуть завжди з нами,
У наших душах і серцях.
************************************
              Знову йде війна
В нас в Україні знову йде війна,
Й ніхто не відає коли ж закінчиться вона.
І люди всі в тривозі й невідомості,
І паніку посіюють навколо нас,
Наші вороги закляті,
Що крові і землі нашої хочуть.
Та знайте вороги,
Вам Україну не здобути,
Її ви не поклали на коліна.
Вона незламна й незборима,
Україна вам прокляті вороги не по зубах.
Її сини і воїни завзяті,
Підуть в запеклий і звитяжний бій.
І хоч боїв тих наша ненька Україна,
Бачила вже вдосталь на усі віки.
Й своїх синів поховано багато,
Та ворогові не здамося ми повік.
Ми будемо битись до загину,
Й слава про звитяжних воїнів,
Буде до віку поміж нас.
Бо Україна була є і буде,
Вільна, сильна й незборима.
Слава Україні!  Героям Слава!