Розділ 1. Близнюк, як алібі
Розділ 1. Близнюк, як алібі (продовження)
Розділ 1. Близнюк, як алібі
15 років назад…
Дитбудинок «Ля Фамілія» на окраїні містечка Гавр у Франції. Кабінет директора дитбудинку:
«…Вибачте, але чому б не забрати обох дівчат?» – спитав директор.
У відповідь Жером Лакруа, а саме так звали чоловіка, який хотів удочерити одну з дівчаток: «Дві дитини, вдвічі більше клопоту, самі розумієте, ми хочем зрозуміти чи поставим на ноги одну.»
  В цей час біля чоловіка сиділа красива дівчина років 25, його дружина, Лорейн. Вони прожили уже близько 4 років шлюбного життя, аж поки молода пара не дізналась, що Жером безплідний і свого роду йому вже не продовжити…
Повернемось до розмови. «Але вони близнюки, їх не можна роз’єднувати, – наполягав перший, - ну зрозумійте, їм окремо буде дуже важко.»
«Тільки одну», - похмуро заявив голова сім’ї.
Вийшовши з кабінету, всі троє попрямували до кімнати де жили дівчата, обом тоді було лише по 10 років, різниця між ними була лише 14 хвилин, але Ірен вирішила, що на те вона і старша сестра, щоб оберігати молодшу і раз випав такий шанс, то хай буде мати батька і матір молодша, Елін.

Поліцейська дільниця. Лондон. Наші дні.
Звичайну будню рутину перервала звістка про самогубство чоловіка. Іноземець. На виклик разом з поліцейськими вирушила Ліана Харріс, психолог у минулому, а тепер незалежний консультант, приватний детектив чи психолог, називайте як хочете. Це була середнього зросту жінка, кучері її прекрасно підкреслювали тонке рум’яне обличчя, весела та позитивна в один момент і серйозна – через секунду.
Здавалось нічого незвичайного, чоловік у «петлі», за словами вдови - через фінансове становище, так і не знайшов роботу. Проте Ліану серйозно насторожила той факт, що дівчина не склала руки у замок, тримаючи хустину, а схрестила руки на грудях – це зовсім не притаманно для тої, хто горює за чоловіком. Як тільки Лі перестала заспокоювати Ірен, а саме так звали молодицю, помітила, що остання опустила руки, немов з полегшенням. Прямих доказів нема, є лише здогадки.
Офіційно справу було закрито, але за допомогою свого колеги, лейтенанта Пола Аґінсона, колишній психолог дістала матеріали справи, у якому було відео-підтвердження алібі жінки вбитого, але ж міміка та жести не брешуть, щось та й горе-вдова приховує від слідства. Ліана попросила дозволу у капітана дільниці про таємне слідкування за підозрюваною. Звісно останній не погодився одразу, але Лі пояснила, що коли людина у свідомості «лізе» у петлю, то як мінімум, мають бути подряпини від нігтів на шиї та руках, в «боротьбі за життя», спрацьовує
«Гаразд, але справа закрита, про стеження нікому не повідомляти», - попередив капітан Люк Джерсон.
Консультант-психолог одразу ж відповіла: «Звісно. Як тільки щось буде, я Вам повідомлю».
Але її Ірен вже знала в обличчя, тому слідкувати почав Пол.
3 дні стеження за француженкою не дали абсолютно нічого і вже думали змиритись із поразкою, аж раптом, коли дівчина прийшла в кафе, не повіривши своїм очам, лейтенант побачив, що зустріч була з точною копією вдови, таке враження склалось, немов вони близнючки, але ж чому до сьогодні ніхто не знав про існування сестри.
І от здається вони натрапили на якийсь слід, але розмова обох сестер не дала абсолютно нічого, Ірен та невідома спілкувались лише про Лондон, як кожна з них живе:
-  …знаєш, прекрасно, враховуючи що я пережила у Гаврі
-  Чи можу я тобі чимось допомогти?
-  Та ні, поки якось сама впораюсь, ти, взагалі, як тут опинилась, тебе ж забрали у сім’ю? Я думала у Франції так і залишилась, у Парижі може, Монако.
-  Стосунки з прийомними батьками я досі підтримую, вони дуже хороші, завдяки їм я тут.
-  Знаєш, тоді, 15 років назад, було відчуття, немов забрали половину мене, але я щиро рада знову тебе зустріти.
-  І все таки, ти одна тут, я тебе сюди запросила, і я тобі допоможу з проживанням, роботою і т.д…
У той же вечір Ліана подзвонила до Ірен для того, щоб зустрітись і побалакати, останню це насторожило, але вона погодилась. Зустрілись у Hide park і вирішили прогулятись вечірнім парком і оглянути всі його красоти.
Л: Я власне чому тебе витягнула з дому, як звичайна людина, хотіла поцікавитись чи маєш ти когось тут з родичів? Чи ви з чоловіком приїхали тільки двоє?
І: Тільки двоє.
Л: А чого раптом? Гавр, я чула, чудове містечко, затишне.
І: Та у чоловіка з роботою там не склалось, та і мене там нічого не тримало, вирішили змінити обстановку і почати нове життя.
Л: Ага, зайдемо тут, прекрасне кафе, тут готують дуже смачну каву, я пригощаю.
І: Ок.
Зайшовши у кафе і замовивши по чашці кави, Ліана відразу ж дістала телефон і показала фотографії, де Ірен сидить зі своєю сестрою близнючкою. Звісно дівчина зрозуміла, що зустріч ця була не з проста і почала розказувати все, що знає про молодшу сестру.
І: Нас розлучили 15 років назад, її взяли в сім’ю, а я залишилась до повноліття  у дитбудинку. Я важко працювала сама на себе, за копійки, потім зустріла Марка, почали трудитись разом, але було важко, дуже важко. Одного разу мені на електронну пошту прийшло повідомлення, це була Елін, моя молодша сестра.
Л: А знайти ми її не могли через те, що у тебе прізвище залишилось, а Елін змінили її прийомні батьки, тепер зрозуміло.
І: Ну напевне. Написала вона близько року назад, ми спілкувались тільки через «електронку», я за цей час вивчила непогано англійську і вот місяць назад ми переїхали з Гавру у Лондон.
Л: А прізвище сестри Ви часом не памятаєте?
І: Для чого Вам це?
Л: Хочемо дещо перевірити.
І: А саме?
Л: Розумієте, є підстави думати, що це було не самогубство, а з чоловіком були конфлікти?
І: Його хтось вбив? Але ж його знайшли на мотузці(нахлинули сльози).
Л: У Вас з Марком були конфлікти?
  І: Звісно ні, Ви що?
Л: То зможете сказати прізвище сестри?
І: Ні, вона моя рідна сестра, вона не могла!
Л: Розумію, але на моїй практиці і не такі були вбивцями і з зовсім різними мотивами.
І: Вибачте, але я спізнююсь.
Поспішаючи, Ірен вийшла з кафе вся у сльозах і зникла у невідомому напрямку.
Л: Чудово, ніяких доказів, фактів, лише одні сухі теорії.
Наступного ранку у поліцію прийшла скарга від одної дівчини, що за нею незаконно слідкує поліція і капітан попередив Ліану, щоб та більше не розслідувала справу, а за будь-яке продовження він буде карати. Як би колишній психолог не пояснювала ситуацію, капітан Джерсон не дозволяв більше займатись цією справою…
© Віталій Лемеха,
книга «Історія одного злочину».
Розділ 1. Близнюк, як алібі (продовження)
Коментарі
Показати всі коментарі (2)