(с) Катя
Я одна серед людей. Навколо вчителі, учні, закохані парочки, плітки, соплі, крики, крики... А я знов сама. Сама, адже без тебе...
Майже рік я живу в цій клятій Одесі. Ні, це чудове місто. Можливо, я навіть колись буду вважати його одним із найкращих. Проте переїзд був вимушеним...
Отже рік... Уже бісовий рік! Жах, як це багато! Я не бачила тебе вже стільки часу!
У мене тут немає друзів, адже моя подруга – тільки ти... Для всіх ти просто моя подруга, але саму себе дуже складно обдурити. Ми з тобою ніколи не були друзями, ми з самого початку приховували взаємне кохання...
— Катю, а в тебе є хлопець?
— У мене? Немає...
Дурні люди! У мене немає хлопця! Беріть вище! У мене була дівчина... І зараз вона за 800 кілометрів від мене... Це кохання – моя ганьба, ти – мій скелет у шафі.
А пам'ятаєш, як нам було добре вдвох? Пам'ятаєш? Ми кричали, що нам все одно... Пам'ятаєш, як валялися в осінньому листі, як обіймала мене і цілувала, як плакала, коли мені довелося виїхати? Пам'ятаєш, як сказала мені "Забудь"? Але це так і не вийшло, нам не забути це світле минуле, де ми, як діти, закохані. Ми одна одну так само любимо, хоч уже й не зізнаємося в цьому.
Кажуть, що таке кохання – дурість і хвороба. Значить, я хвора, хвора на тебе... Напевно, від цієї хвороби ліків не знайти, але знаєш, я і не хочу лікуватися.
І щоранку я так сильно хочу повернутися назад.
— Я приїду до тебе!
Це лише слова. Мої слова, які все ж таки стали дійсністю!
Я тебе обіймаю, дивлюся в твої зелені очі... Ммм... Ні, все ж таки наше кохання – це те, за що мені ніколи не буде соромно!
Майже рік я живу в цій клятій Одесі. Ні, це чудове місто. Можливо, я навіть колись буду вважати його одним із найкращих. Проте переїзд був вимушеним...
Отже рік... Уже бісовий рік! Жах, як це багато! Я не бачила тебе вже стільки часу!
У мене тут немає друзів, адже моя подруга – тільки ти... Для всіх ти просто моя подруга, але саму себе дуже складно обдурити. Ми з тобою ніколи не були друзями, ми з самого початку приховували взаємне кохання...
— Катю, а в тебе є хлопець?
— У мене? Немає...
Дурні люди! У мене немає хлопця! Беріть вище! У мене була дівчина... І зараз вона за 800 кілометрів від мене... Це кохання – моя ганьба, ти – мій скелет у шафі.
А пам'ятаєш, як нам було добре вдвох? Пам'ятаєш? Ми кричали, що нам все одно... Пам'ятаєш, як валялися в осінньому листі, як обіймала мене і цілувала, як плакала, коли мені довелося виїхати? Пам'ятаєш, як сказала мені "Забудь"? Але це так і не вийшло, нам не забути це світле минуле, де ми, як діти, закохані. Ми одна одну так само любимо, хоч уже й не зізнаємося в цьому.
Кажуть, що таке кохання – дурість і хвороба. Значить, я хвора, хвора на тебе... Напевно, від цієї хвороби ліків не знайти, але знаєш, я і не хочу лікуватися.
І щоранку я так сильно хочу повернутися назад.
— Я приїду до тебе!
Це лише слова. Мої слова, які все ж таки стали дійсністю!
Я тебе обіймаю, дивлюся в твої зелені очі... Ммм... Ні, все ж таки наше кохання – це те, за що мені ніколи не буде соромно!
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
(с) Катя
«Один ангел на двох» — для мене особлива книга, і я дуже рада, що викликала щирі емоцій, рада, що написане мною надихає, хоча була би щасливою, якщо би ти надихалася чимось більш оптимістичним)
Проте дякую тобі! Дякую тобі за підтримку!
У тебе сильний потенціал — сама дуже красиво пишеш! Спадобався твій стиль! Дуже чекаю на самостійний твір у твоєму авторстві! Повинен вийти шедевр!
Nadine 🍒
Відповісти
2022-10-11 08:46:16
3
(с) Катя
Моя Катя, моя дівчинка! Впізнаю свою пташечку 😈
Відповісти
2022-10-16 22:55:11
3
(с) Катя
Найголовніше — вірити і втілювати мрії в життя ❤️
Відповісти
2023-01-13 22:08:49
2