Karry Queen

2022-10-01 20:57:42

writober

Цікаве, Думки вголос, Особисте

всіх з першим днем writober ✨ ділюсь своєю розповіддю під назвою 'Оракул сказав блукати' Гіркий присмак нестерпного безвиходу. Вкотре ж ти мене наздоганяєш? божевільна втома від тягучого болю, що паразитом поселився в моїй душі. господи, я готовий на все, бодай хоч на мить відчути себе живим. вдихнути свіжого повітря, насичивши легені чимось, окрім могильного гнилля. я не пам'ятаю, як опинився тут. здається, помітив блиск її хитрих очей крізь темряву, в сяйві повного місяця. подейкують, що дивлячись на повню, ти ризикуєш збожеволіти. можливо, тоді все й почалось. я не пам'ятаю, як опинився тут. я пам'ятаю лише її бліді кістляві руки, що обережно торкались оракула. це дійсно була спроба мені допомогти, чи звичайний блеф? вже не має значення. лежачи у свіжовиритій могилі, яку я сам собі приготував посеред лісу, я розумію, що значення вже не має нічого. оракул сказав блукати. та він не знав, що я загублений давно. я не знайшов виходу з лабіринту моєї затьмареної свідомості. з колись давно забутої звичайної людини, я перетворився на окривавленого звіра. оракул сказав блукати. відповідь була так близько, буквально всередині мене, тому власними нігтями я дряпав свої груди здираючи шкіру, аби виднілись кістки, адже спасіння було так близько.. варто було лише торкнутися своєї душі. та оракул не попередив, що замість неї в грудях у мене зяюча діра, про що не попередила і лиха посмішка лісної відьми. втома долає мене. та оракул сказав блукати.