Незнайома країна |4|
Після того коли жінка заповнила документи, лікар Абіліо побажав міцного здоров'я і вийшов з палати. Жінка яка назвалася мамою спакувала речі, і вони з дівчиною разом вийшли з лікарні. Тепер дівчину було звати не Камілла, а Еліс. Але так як дівчина після коми практично все що з нею сталося забула, то вона вирішила прийняти все як є. Коли вони вийшли з лікарні Еліс побачила велику охайну територію. Там було багато голих дерев, було прохолодно. На дворі було 10°C. Вони вийшли з подвір'я лікарні, там на них чекала машина чорного кольору. Машина виглядала досить дорогою, всі вікна були затоновані. Коли вони підходили до машини вийшов якийсь чоловік і відкрив двері. В середині був чисто білий салон, крісла були нереально стильними, та що тут говорити, вони були з вібро-масажерами! Але хтось перервав думки Еліс.
— Ну що, можна привітати вас, міс Еліс з поверненням? - спитав водій машини.
— Ем..
— Вона після коми нічого й нікого не пам'ятає. - сумно промовила жінка.
— Добре, зрозумів.
— А ми куди їдемо, місіс Корліс? - спитала Еліс.
— Додому. Доречі, можеш мене не офіціально називати?
— Я просто не знаю як вас кликати.
— Називай мене мамою, або якщо ти ще не звикла то клич мене тітка Корліс.
— Добре тітко Корліс.
Коли вони їхали, дівчина дивилась у вікно і дивувалася тим, що вона бачить. Навкруги були прекрасні парки, всі люди коли йшли віталися один з одним. Все було настільки прекрасним, що Еліс дивилася і не могла налюбуватись. Ціла дорога пройшла тим, що дівчина роздивлялася вулиці міста, а тітка Корліс розказувала їй історії зв'язані з цими місцями. Коли вони під'їхали додому, Еліс аж здригнулася. Через лобове скло вона побачила неймовірно чудовий дім, з великою терасою, кількома басейнами, фонтанами. На подвір'ї було багато чистих, породистих собак. В цей момент Еліс хотіла випригнути з машини і помчатися до хати. Але в цей час на її телефон хтось подзвонив.
— Ну що, можна привітати вас, міс Еліс з поверненням? - спитав водій машини.
— Ем..
— Вона після коми нічого й нікого не пам'ятає. - сумно промовила жінка.
— Добре, зрозумів.
— А ми куди їдемо, місіс Корліс? - спитала Еліс.
— Додому. Доречі, можеш мене не офіціально називати?
— Я просто не знаю як вас кликати.
— Називай мене мамою, або якщо ти ще не звикла то клич мене тітка Корліс.
— Добре тітко Корліс.
Коли вони їхали, дівчина дивилась у вікно і дивувалася тим, що вона бачить. Навкруги були прекрасні парки, всі люди коли йшли віталися один з одним. Все було настільки прекрасним, що Еліс дивилася і не могла налюбуватись. Ціла дорога пройшла тим, що дівчина роздивлялася вулиці міста, а тітка Корліс розказувала їй історії зв'язані з цими місцями. Коли вони під'їхали додому, Еліс аж здригнулася. Через лобове скло вона побачила неймовірно чудовий дім, з великою терасою, кількома басейнами, фонтанами. На подвір'ї було багато чистих, породистих собак. В цей момент Еліс хотіла випригнути з машини і помчатися до хати. Але в цей час на її телефон хтось подзвонив.
Коментарі