моє ставлення
Я ненавиджу цей світ...
Чому? Спитаєш ти. Тут ж усе майже ідеально. Мир, злагода, співпраця. Немає часу, немає турбот та розподілу на правильне і неправильне.
Так от, я тобі відповім - він немов казочка, що незабаром закінчиться.
Дивно, що я так думаю. Адже це ціла платформа для розкриття власного потенціалу та втілення мрій.
Але проблема у тому, що відчуваю я себе неповноцінно. Здається, ніби я створена не для цього...
Люди тут досить інфантильні. Вони роблять усе, що їм заманеться, тоді, коли вони цього забажають, в межах норми звичайно.
На цій планеті існує певний колообіг, одні працюють для виготовлення продуктів вжитку, які привласнюють інші на добровільній основі. Проте, в свою чергу інші займаються виробництвом технологій, які використовують перші. Ось так функціонує співпраця. Загалом, всі залишаються задоволеними, окрім мене.
Здається, що я нагадую бунтуючого підлітка, який намагається перекреслити усе існуюче та досягнуте багатьма жертвами.
Але це не зовсім правда. Влада якимось чином приховала усі події, що відбулись у цьому протистоянні і тепер ніхто із жителів планети не намагається знайти істину. Ось це мене непокоїть...
Можливо із однієї сторони це досить раціональне рішення - забути та жити із чистого аркуша, продовжити почате та прагнути досконалого. Але людство протягом століть йшло вперед, озираючись назад. І ось тут ми просто здались. Звичайні слова консерватора.
Проаналізувати період часу до протистояння ЗАМАЛО, для того, щоб побачити цілісну картину того, що довело нас до такого нікчемного стану!
Чому? Спитаєш ти. Тут ж усе майже ідеально. Мир, злагода, співпраця. Немає часу, немає турбот та розподілу на правильне і неправильне.
Так от, я тобі відповім - він немов казочка, що незабаром закінчиться.
Дивно, що я так думаю. Адже це ціла платформа для розкриття власного потенціалу та втілення мрій.
Але проблема у тому, що відчуваю я себе неповноцінно. Здається, ніби я створена не для цього...
Люди тут досить інфантильні. Вони роблять усе, що їм заманеться, тоді, коли вони цього забажають, в межах норми звичайно.
На цій планеті існує певний колообіг, одні працюють для виготовлення продуктів вжитку, які привласнюють інші на добровільній основі. Проте, в свою чергу інші займаються виробництвом технологій, які використовують перші. Ось так функціонує співпраця. Загалом, всі залишаються задоволеними, окрім мене.
Здається, що я нагадую бунтуючого підлітка, який намагається перекреслити усе існуюче та досягнуте багатьма жертвами.
Але це не зовсім правда. Влада якимось чином приховала усі події, що відбулись у цьому протистоянні і тепер ніхто із жителів планети не намагається знайти істину. Ось це мене непокоїть...
Можливо із однієї сторони це досить раціональне рішення - забути та жити із чистого аркуша, продовжити почате та прагнути досконалого. Але людство протягом століть йшло вперед, озираючись назад. І ось тут ми просто здались. Звичайні слова консерватора.
Проаналізувати період часу до протистояння ЗАМАЛО, для того, щоб побачити цілісну картину того, що довело нас до такого нікчемного стану!
Коментарі