Пиздець

Monterro Gf

(18+)
Завжди така хуйня трапляється Що би ти не хотів все пиздою накривається і до цього не дібрати слів Черчіль казав таку тєму Володієш інфою, світ стане твій Єба він ще тоді рішив цю проблему Історії цій напевно, уже пора на покій Грає тихенько алкоголь в крові моїй то такий собі дядько тримає все в нічиї У кожного різні мурашки сексом займаются в голові. і це сука не смішки, а слова, сказані уві сні. Раніше я жив із собою різну хуйню я творив напевно це залишиться грою Пора уже змінити об’єктив. Рано чи пізно зміню я девайс, тай жити спішити не треба Заграємо ще той прощальний вальс із звуком на півнеба

2021-06-25 08:07:14

Інші вірші поета

Where? Все що болить, залишається на папері, він витримає все Безсоння Криза

Інші поети

Masha Debil

@Debilmasha

papa emmanuel

@papa_emmanuel

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5045

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12823