Криза
Всередини закінчилась плівка, Настала криза ідей Звучить це якось дуже гірко Но все ж треба здобувати трофей Перевернулось все догори дном Хочуть схожими на когось бути І кататись лиш тільки верхом але це усе дибільні пути. Працює час, як м’ясорубка нічого не залишає Здаєтся що всі тупі, як пробки і дитинство в задниці грає У них розрада одна і ще та музика їхня тупа І у кожного своя ціна от така приходить халепа І от просто так не помічаєш Як до роздоріжжя потрійного З плином часу під’їжджаєш Ждеш продовження файного Тарифа показує такі пункти “Понять” “простить”, і найкротший “Убить” Далі хочеш назад утекти Хоча знаєш, що там нема що робить. Убивайтесь, гуляйте, пропадайте На інших увагу не звертайте Власне “Я” чимдалі сховайте у мене все, бувайте!
2021-07-06 12:54:42
3
0
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Zhenya Blyzniuk
@zhenya_blyzniuk
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5894
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5045