Шлях збагнути
Емілія Дзвінко
Звалюсь безпам’ятства у сон І закриваються повіки- приглушаю стон. Побачу сни як райські лавини І побачу там досі небачені зміни. У сні ми наче розкриваємо душу І я побачу там себе і що робити мушу. А мушу я по заповідях Божих жити І від плодів старання- радіти. Розслабляюсь, в радість спокою загорнусь І більше журбою по тілесному не томлюсь. Знайшла розраду я в духовних речах І бачить зміни найкраще Бог по моїх ділах. Проте не сни допомагають свій шлях збагнути, А людина сама приходить до цього коли Бога попросить, Бо тільки завдяки Богу людина все зносить, Бо без Бога людина ніщо і хвалитись їй нічим І тільки завдяки Богу ми свої рани залічим І не важливо тілесні ті рани чи духовні- бо Бог все може, Тому відмовитись від Бога і дару спасіння негоже!
2024-12-02 19:20:42
2
0
Інші вірші поета
До тебе Шукаю Ода смиренності Адам
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16746
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13259