Розквітла весна. Зелена галявина, глибоке блакитне озеро. Шумить одинокий великий дуб. Поряд з ним, на пагорбі, біля самої річки, одиноко сидить темноволосий парубок. Неочікувано неподалік з'являється дівчина - зелені очі, русяве волосся, біла шовкова сукня.
-Привіт. - дівчина сіла поряд з чорнооким хлопцем. Він уважно глянув в її, кольору Авади, очі.
-Я і не очікував, що ти знову повернешся сюди. - в його словах відчувалися крихти суму та болю.
-Я знову запевняюсь, що тільки ти залишишся зі мною назавжди, не будеш мені брехати, а будеш підтримувати і любити. Ти б розумів, як мені не вистачає тебе тут. Таке відчуття, що ще хоч один раз трапиться щось подібне і я просто перестану довіряти, хоч комусь. - дівчина заплющила очі, на її вустах не було тієї посмішки, яку вона дарувала у минулих зустрічах. Хлопець буквально відчував всі її емоції, тому не міг залишатися осторонь.
-Кетрін... Моя люба дівчинко, ти ж знаєш, що не треба зациклюватися тільки на мені... - він підбадьорююче взяв її за руку.
-Так, так. Я пам'ятаю твої слова. Але я не вмію обирати людей. Чому в кожному світі я натрапляю тільки на тих, хто зруйнує мене. Тільки, коли я зустрічаю тебе я виходжу із цієї нескінченності...
-Ну... Якщо порівнювати минулі виміри, то ми маємо незабаром зустрітися.
-Або ж ні. Ти ж розумієш, що цей вимір зовсім не такий...
-Кетрін, послухай. Ти і так пам'ятаєш, що я тобі говорю. Розумію, що тобі важко. Але пам'ятай я завжди з тобою, поруч, хоч і не так як хочеться. Але це не заважає мені відбудовувати тебе, ти дуже сильна. Ти зараз дійсно та дівчина як раніше. Я пишаюся тобою, ти набагато сильніше за мене. І завжди будеш прикладом для всіх і моєю коханою людиною.
-Том, цього б не було б якби не ти. Ти допомагаєш мені, ти сам мене витягуєш з прірви, коли я відчуваю, що от-от і все. Я така сильна, заради тебе. Я живу, заради тебе. І нехай ми навіть не зустрінемося, я буду кохати тебе вічно. Ти незбагненний скарб, який я жадібно беру собі. - дівчина усміхнулася, опустила голову і заправила одне пасмо волосся за вухо. Хлопець нахилився до неї, глянув в очі, при цьому припідвнявши її голову в свою сторону.
-Я сумую, Кетрін. Я ніколи не пробачу собі, що допустив помилку, через яку ми зараз не разом. Але це допомогає зараз нам перемагати ворога. Тут він мертвий і зовсім скоро у нього пропадуть всі сили боротися з тобою у новому виміру. І ми нарешті переможемо його, завдяки тобі і твоїй новій силі, не дивлячись на те, що він намагався залишити тебе одну, ти все одно знайшла спосіб зустрітися зі мною. Тому, ще трішки і все налагодиться, все закінчиться. Я в цьому впевнений. - весь цей час вони не зменшували відстань між обличчями один одного.
-Я хочу бути твоєю... - вона поцілувала його першою, легкий і короткий поцілунок накрив його пишні губи.
-Я хочу бути твоїм і щоб ти була тільки моєю. Ці всі хлопці, які тебе оточують заставляють мене ревнувати. Але я все ще буду казати, щоб ти не зациклювалася на мені. - ще один поцілунок, тільки тепер з його сторони, він не давав їй розірвати контракт, сам визначав час поцілунку, але в той самий час дразнив, не дававши зайти далі.