Пролог
Березень в Римі непередбачуваний, сьогодні тут дощ. Ну що ж, працюватиму над журналом вдома. Тим краще.
Роблю собі лавандову каву і сідаю за роботу .
Та мої думки в унісон із дощем починають гучно стукати хто куди: хто по вікнах, а хто в голові.
Підіймаю погляд, оцінюю книжкову полицю. На ній скоро стоятиме моя власна книга. Моя. Я - автор. Ще досі не можу повірити, але це так. Ось тут, поряд із Ремарком і Булгаковим стоятиме Моя "Паперова красуня", автор: Дора Мюллер.
Я так довго збирала думки, так довго готувалась, ніби ціла вічність пройшла, а всього рік.
Пройшов всього лише рік, а я написала книгу. Залишилося підписати угоду з ілюстратором і " Красуня" піде на друк. Не можу дочекатися, коли вдихатиму її аромат, гортатиму свіжі сторінки і милуватимусь малюнками. Всміхаюсь сама до себе і переводжу погляд знову на поличку.
Коли я переїхала до Риму, це була перша квартира, яку я подивилась, і з якої більше не виїжджала. Велика книжкова шафа і французьке вікно запали мені до серця. На полиці були близько десяти книг італійською, яку я вивчаю до нині, та речення з алфавітних кубиків(російською, тому я знала що там написано). Книги довелось віддати попереднім власникам, а кубики залишились в тому ж порядку:
" Я тебя люблю".
Я змінила три країни втікаючи від себе, в пошуках істини, але істина одна - "куди б ти не їхав - ти завжди береш себе".
Ще раз дивлюся на кубики, відчуваю, як моя щока стає вологою, усміхаюсь і розумію, що я не в силах змінити минуле, але в моїх силах змінити ставлення до нього.
Дякую, Рим, що допоміг це усвідомити і прийняти.
Роблю собі лавандову каву і сідаю за роботу .
Та мої думки в унісон із дощем починають гучно стукати хто куди: хто по вікнах, а хто в голові.
Підіймаю погляд, оцінюю книжкову полицю. На ній скоро стоятиме моя власна книга. Моя. Я - автор. Ще досі не можу повірити, але це так. Ось тут, поряд із Ремарком і Булгаковим стоятиме Моя "Паперова красуня", автор: Дора Мюллер.
Я так довго збирала думки, так довго готувалась, ніби ціла вічність пройшла, а всього рік.
Пройшов всього лише рік, а я написала книгу. Залишилося підписати угоду з ілюстратором і " Красуня" піде на друк. Не можу дочекатися, коли вдихатиму її аромат, гортатиму свіжі сторінки і милуватимусь малюнками. Всміхаюсь сама до себе і переводжу погляд знову на поличку.
Коли я переїхала до Риму, це була перша квартира, яку я подивилась, і з якої більше не виїжджала. Велика книжкова шафа і французьке вікно запали мені до серця. На полиці були близько десяти книг італійською, яку я вивчаю до нині, та речення з алфавітних кубиків(російською, тому я знала що там написано). Книги довелось віддати попереднім власникам, а кубики залишились в тому ж порядку:
" Я тебя люблю".
Я змінила три країни втікаючи від себе, в пошуках істини, але істина одна - "куди б ти не їхав - ти завжди береш себе".
Ще раз дивлюся на кубики, відчуваю, як моя щока стає вологою, усміхаюсь і розумію, що я не в силах змінити минуле, але в моїх силах змінити ставлення до нього.
Дякую, Рим, що допоміг це усвідомити і прийняти.
Коментарі