Двері
Я не пам'ятаю, як вони потрапили до мого дому. Найгірше те, що спочатку я навіть не вважала це дивним. Їх було троє. Три жінки сиділи у моїй кімнаті так спокійно, ніби були тут завжди. Я не могла пригадати, хто їх запросив. Не могла згадати, коли саме вони прийшли.Але чомусь не боялася.Поруч зі
мною сиділа дівчина. Я знала її. Принаймні уві сні була абсолютно впевнена, що знала. Ми час від часу переглядалися, наче обидві відчували щось неправильне, але жодна не наважувалася заговорити.Одна з жінок підвелася.Вона була найстаршою з трьох. Її волосся було майже білим, хоча обличчя зовсім не здавалося старим.Вона підійшла до дверей і зачинила їх .-Не виходьте, сказала вона.-
Чому ?Я усміхнулася.
Жінка подивилася на мене. -Бо ви все одно повернетеся.Я не зрозуміла, що вона мала на увазі.Підійшла до дверей і взялася за ручку.Відчинила.За дверима був коридор.Я зробила крок.І опинилася знову у своїй кімнаті.Дівчина різко підвела голову.-Ти теж це бачила?Я кивнула.Ми спробували ще раз.І ще.Коридор, двері, кімната.Коридор, двері, кімната.Щоразу ми поверталися туди, звідки вийшли.Три жінки лише спостерігали.-Що це за місце? запитала дівчина.Середня з жінок відповіла:-Ваше.-Це наш дім.-Ні, сказала вона. Це місце, яке ви залишили.Мені стало холодно. -Ми можемо піти?Жінка усміхнулася.-Звичайно.-Коли?-Коли закінчиться те, заради чого ви прийшли.Я хотіла запитати, заради чого ми прийшли.Але раптом у вікно щось ударило.Ми всі здригнулися.Ще удар.Я підійшла до скла.За вікном було темно, хоча я чомусь знала, що зараз день.І тоді я побачила очі.Величезні.Жовті.Вони дивилися просто на мене.Я відступила.Тварина притиснула морду до скла.І заговорила.-Відкрий ворота.Я застигла.-Що?-Відкрий ворота, повторила вона. Поки не пізно.Я обернулася до жінок.Вони більше не посміхалися.А тварина тихо додала:-Бачиш, що ви наробили?І в ту ж секунду по вікну потекла вода.
мною сиділа дівчина. Я знала її. Принаймні уві сні була абсолютно впевнена, що знала. Ми час від часу переглядалися, наче обидві відчували щось неправильне, але жодна не наважувалася заговорити.Одна з жінок підвелася.Вона була найстаршою з трьох. Її волосся було майже білим, хоча обличчя зовсім не здавалося старим.Вона підійшла до дверей і зачинила їх .-Не виходьте, сказала вона.-
Чому ?Я усміхнулася.
Жінка подивилася на мене. -Бо ви все одно повернетеся.Я не зрозуміла, що вона мала на увазі.Підійшла до дверей і взялася за ручку.Відчинила.За дверима був коридор.Я зробила крок.І опинилася знову у своїй кімнаті.Дівчина різко підвела голову.-Ти теж це бачила?Я кивнула.Ми спробували ще раз.І ще.Коридор, двері, кімната.Коридор, двері, кімната.Щоразу ми поверталися туди, звідки вийшли.Три жінки лише спостерігали.-Що це за місце? запитала дівчина.Середня з жінок відповіла:-Ваше.-Це наш дім.-Ні, сказала вона. Це місце, яке ви залишили.Мені стало холодно. -Ми можемо піти?Жінка усміхнулася.-Звичайно.-Коли?-Коли закінчиться те, заради чого ви прийшли.Я хотіла запитати, заради чого ми прийшли.Але раптом у вікно щось ударило.Ми всі здригнулися.Ще удар.Я підійшла до скла.За вікном було темно, хоча я чомусь знала, що зараз день.І тоді я побачила очі.Величезні.Жовті.Вони дивилися просто на мене.Я відступила.Тварина притиснула морду до скла.І заговорила.-Відкрий ворота.Я застигла.-Що?-Відкрий ворота, повторила вона. Поки не пізно.Я обернулася до жінок.Вони більше не посміхалися.А тварина тихо додала:-Бачиш, що ви наробили?І в ту ж секунду по вікну потекла вода.
Коментарі