«Він відтворює у голові місце злочину. Він вивчає жертву вздовж та впоперек, щоб уявити, як вона могла реагувати на дії нападника. Він встає на її місце і сам подумки переживає напад, чим би агресор не загрожував, чи то нож, пістолет, камінь, кулаки чи щось ще. Він відчуває страх, що агресор вселяє в жертву, підходячи все ближче. Він відчуває її біль, коли злочинець ґвалтує, бить і ріже її. Він на власні очі уявляє ті тортури, через які вона пройшла в ім'я задоволення сексуальних фантазій маніяка. Він відчуває на собі, як це кричати в жаху та агонії, усвідомлюючи, що ніхто не прийде на допомогу, що злочинець не зупиниться. Він повинен знати, як це насправді. Він несе тяжкий тягар, особливо якщо жертва – це дитина чи стара людина»

«Мисливець за розумом». Джон Дуглас, Марк Олшейкер

Сліпа ненависть охопила тіло та розум Рейлін. Не знаючи, куди йти і де шукати Оффендера, вона тримала в одній руці розірвану троянду, а в другій ніж. Плетясь і часом послизнувшись по брудному снігу, обмерзлі ноги йшли вздовж темних спорожнілих вуличок. Часом громадяни Бостона у здивуванні і страху косилися на Рей ніби на божевільну. У повітрі почувся звук сирен. Поліція вже їхала на всіх порах у бік будинку, де жило сімейство Хардінг.

«На додачу ще й швидка», — подумала Рей, посміхнувшись. «Ця швидка для тебе, ублюдок».

— Ну, виходь! Виходь де б ти не був! Я знаю, що ти чуєш мене!

Параноїдальні передчуття не підводили Рей. Адже Оффендер спочатку вичікував передвісної «експериментальної» реакції. Як тільки «досвідчений щур» почав рвати на шматки чудову троянду, Оффендер це відчув. Він відчув терзаючий біль, ніби його душу виїдало і розрізало на шматки, часом зачіпаючи ділянки серця гострими кігтиками. Не сказати, що він був захопленний від того, що власне вирощену троянду розірвали, але від болю він отримував задоволення. Виглядаючи з невисокої будівлі на свій «метод експерименту», Оффендер не кваплячись розтягував приємний для «очей» момент, покурюючи цигарку.

— Оффендер!

Випустивши величезну хмару тютюнового попелу, він зітхнув. З високо було помітно, як поліцейські машини стали під'їжджати у бік, де стояла Рей.

— Гляньте, — за спиною долинув ягідний монотонний голос. — У когось зозуля поїхала.

Рейлін не роздумуючи замахнулася, ранячи Оффендера в пояс. Ухилившись, з-під відкритого пальта виднівся тонкий, ледь помічений, шрам. Рей продовжила розмахувати ножем у слабкі точки, але Оффендер лише посміхався, встигаючи відвертатися від атак. Захоплений він хоч і зумів кинути Рейлін на землю, але не помітив, як спритна дівчина зуміла повалити його на землю, різко схопивши за ногу. Піднявшись і нависнувши над Оффендером, Рей підставила ніж до його горла.

— Ти забув, хто я така.

Оффендер приглушено засміявся.

— Не випадково я отримала синій пояс.

Поліцейські машини стали під'їжджати дедалі ближче. Оффендер «глянув» крізь білу пелену туману спочатку на Рей, потім у бік дратівливих звуків з-під сирен.

— Синій, чорний. Різниці ніякої немає, — вишкірився Оффендер. Рей була в передчутті, що він відповість наступне. — Головне… — по спині Рей ковзнуло щось довге та слизьке. Завмерши, вона відчула холодний дотик до шиї, поштовх уперед і порожнеча. Хотілося верещати, але губи були накриті крижаним поцілунком. — «Бути спритнішим, розумнішим і головне хитрішим».

Розплющивши очі, під ножем уже нікого не було. Рей торкнулася кінчиками пальців губ, намагаючись зрозуміти, що тільки що сталося.

— Поліція, руки вгору!

Почулися хлопки дверей з-під поліцейських машин, звуки зняття запобіжників і запах тютюну впереміш із солодким, нудотним ароматом квітів. Обернувшись, над Рей спиною стояв у всій красі Оффендер, освітлений червоно-синім свіченням. Він не поспішаючи розтягував закурену сигарету.

— Ну ти мені й робітниці підвалила, люба.

— Я сказав: «Руки вгору!», — закричав один із правоохоронців. — Більше повторювати не буду!

Оффендер невдоволено шикнув, випустивши хмару диму.

— Ні, не стріляйте! — несподівано закричала Рей, перегороджуючи собою Оффендера.

— Що ви робите? Негайно відійдіть.

— Ні! Він вас усіх прикінчить.

— Вона, до речі, вірно каже.

Один з поліцейських пішов у бік Рей, намагаючись прибрати з живої мішені.

— Ану прибрав від неї свої руки!

— Оффендер, ні!

Не послухавшись, він без роздумів звернув чоловікові шию.

— Стріляй!

Оффендер відкинув труп і перегородив собою Рей. Звуки пострілів, неодружені патрони одна за одною падали на асфальт, але Оффендеру було хоч би хни. А ось пальто стало продірявленим. Усі кулі лежали під ногами. Постріли зупинилися. Блакитні перелякані вічка в страху дивилися знизу вгору на бузкові «очі» рятівника. Оффендер різко випустив вектора з-за спини крізь отвори, тим самим розлякуючи копів. Почулися крики, скрегіт і гуркіт металу. Рей на власні очі бачила, як Оффендер зміг підняти поліцейську машину та розірвати на обидві частини. Пролунав жахливо гучний рев.

— Бережи, Господи Боже, наші душі!

Рей немов зрісся разом з асфальтом, не сміючи ворухнутись жодною частинкою тіла. Оффендер, не зупиняючись, вбивав одного за одним, розкидаючи в різні боки. Хотілося закричати, зупинити весь пекельний жах, але Рей могла лише тремтіти в страху та спостерігати за кривавим краєвидом. Спалахнула і підірвалася одна з машин.

«Що ти, чорт забирай, таке?»

— «Я абсолютне зло, люба», — телепатично промовив Оффендер, відриваючи голову одному бідолахі, попутно кидаючи убік бою, що тікає з поля.

— «Не правда», — Оффендер з усмішкою Чеширського кота обернувся до Пей. — «Абсолютного зла не буває», — Оффендер став наближатися широким кроком до Рей. — Будь-якого злодія можна перемогти, — Оффендер навис над Рей. — І я вас здолаю. Зупиню все це.

— Так? І як же?

Рейлін плавно підійшла до Оффендера і злегка розправивши пальто, обняла, торкаючись відкритої рани. Від такого теплого прийому Оффендер впав у ступор, не знаючи, що відповісти. З грудей почувся ледь помітний гуркіт.

— Ой, Рейлін, — вишкірився Оффендер. — Це так несподівано, — він пустив руки до Рейлін. — Якщо ти хочеш здолати мене так, то я тільки за, люба. Рей плавно відсторонилася і дістала з кишені толстовки плюшевого безликого чоловічка.

— А це що в тебе? — здивовано спитав Оффендер, вказавши на іграшку.

— А це? — долоня, наповнена чорною кров'ю чудовиська, почала розмазувати ноги, руки та інші частини тіла по ляльці. — Моя подяка, — Рей різко схопила іграшку за руку і розвернула за спину. Пролунав болісний крик з боку Оффендера.

— Що це в тебе таке?! — жахливим ревом спитав він.

— Лялька вуду. Мама тобі не казала?

— Що саме?!

— Вона захоплюється магічними штуками та вірить у магію. А я ні… — Рей відчула провину за себе. — Якби ти краще її дізнався, а не одразу ж біг у ліжко, то може й дізнався, що вона вірить у прокляття, ходить до тарологів і вірить у таких, як ти. Потрібно було мені раніше до неї прислухатися, — Рей підвернула ногу ляльки, і Оффендер повалився на асфальт.

— Невже ти справді хочеш мене вбити? — Оффендер був на рівні із Рей. Він посміхався самовдоволеною посмішкою.

— Я знаю, що тебе неможливо вбити, але вигнати можна.

Оффендер приглушено засміявся.

— Я не піду, — лялька була повністю скута під вагою жіночих рук. — Навіть не мрій.

Удар. Кулак Рей влетів у груди ляльки. Оффендер стерпів перший замах.

— Ти підеш!

— Ні…

Другий удар по голові і фетровий капелюх злетів на промоклу брудну землю. Оффендер сплюнув чорну кров, продовжуючи посміхатися.

— Треба ж, — сказав він. — Мене навколішки повалило молоде дівчисько. Це так збуджує.

— Заткнися, — крізь сльози прошипіла Рейлін. — Навіть у такий момент ти думаєш про це. Нікчемність. Виродок. Як же я тебе ненавиджу. Ти вбив Майкла, з… — зам'ялася вона. — Затягнув у ліжко мою матір!

— Не засмучуйся. Ти там теж опинишся, як тільки закінчиш чаклувати, — не вгавав Оффендер. Рей зі злості зламала ногу на ляльці. Оффендер згорбився і приглушено загарчав. Дві бузкові крапки зайнялися яскравим світлом. — Ну все! З мене досить! Можливо, не сьогодні, але я все одно повернуся за тобою, стерво!

Рей розірвала іграшку і відкинула убік. Оффендер зник, як і фетровий капелюх. Зітхнувши з полегшенням, погляд помутнішав, і Рей впала на коліна. На останніх частинках свідомості, долинув звук з-під швидкої допомоги і Рей знепритомніла.