Пройшло вже рівно десять років від того як все це сталось. Олександрі завтра виповниться шістнадцять.  Так як прийомні батьки не знали як звати дівчинку і взагалі ніщо про неї не знали вони вирішили почекати мовляв дівчина прийде до тями та згадає все, так і сталось але Олександра згадала тільки краплю, її спогади були дуже короткі: та коли дівчина пригадувала своє минуле їй здавалося, що їй хтось заважає та не хоче щоб вона згадувала своє минуле. Дійсно так їй заважала Кароліна дізнавшись, що все таки дівчина живе там де вона її залишила, вона вирішила знищити дівчину назавжди бо знала, що скоро станеться найгірше для неї дівчина усе згадає. Кароліна ніколи не бачила, щоб після її зілля хто щось згадав ніколи такого не було але було ще одне виключення. Адже вона маму Олександри, свою сестру намагалася отруїти також дала їй зілля забуття та воно на її не подіяло вона майже нічого не забула, Кароліна вирішила отруїти сестру, літній ранок і їй це вдалося так вона заволоділа замком. Так вона вирішила зробити з Олександрою теж саме.
  Літній ранок видався чудовим; сонце підіймалися з-під краю землі та омиває своїми ніжними променями хатини, що були далеко за горами. В сім'ї мисливця була злагода та любов. Ліза та Олександра допомагали матері приготувати вечерю, а маленький Павлік гратися надворі ранок здавався як завжди та Олександра почувала себе дуже погано вона чомусь боялась завтрашнього дня, Катерина запитала дівчини, що сталося Катерина названа мати Олександри вона запевнила, що не розуміє навіть що відбувається. Та на її хвилювання Катерина відповіла: що це просто хвилювання адже це крок до дорослого життя.
  І ось довгоочікуваний день, сьогодні 19 серпня Олександрі виповнюється 16 років. День був дуже неймовірний, промені сонця потрапляли майже скрізь і ось такий промінь потрапив на дівчину, він потрапив, щоб привітати Олександру. Ранішнє сонечко пробудила її вона швиденько встала вдягнулася і побігла у вітальні там її вже чекали Катерина та Ліза, вони привітали дівчину та після того Олександра пішла в поле прогулятися; адже в цей день вона прагнула, щоб в неї був самий найкращий день в житті. І ось гуляючи по полю по мальовничим крайовидам. Вона милувалася бігала і ось її побачив Андрій він закохався з першого погляду, він ще ніколи не бачив такої красуні, він захопився нею стояв і не міг вимовити жодного слова, коли Олександра побачила незнайомця вона засоромилась, але підійшла до нього. Вона запитала:
- Хто ти, чому ти підглядає за мною
- Ти певна Я просто проходив повз.
- А чому я тебе раніше раніше не бачила.
- Давай знайомитись: - сказав Андрій.
-Мене звати Олександра А тебе як?

-Андрій
- Дивно, ім'я мені наче знайоме.
- Тобі ще, що ім'я знайоме, але я певно тебе не бачив тут?! Давай погуляємо разом
-Ні я мушу йти!
- Чому куди, що за нагальна справа?
- Ну якщо чесно в мене сьогодні день народження.
- День народження? Я гадав що всі свої день народження сидять дома і святкують з рідними та близькими.
- У мене немає багато рідних у мене є тільки сестра зведена та прийомні батьки.
- А де твої рідні.
- Це дуже важко повірити, але я не пам'ятаю хіба що пам'ятаю малесеньки хвилини які я проводила з батьками. Мама мені казала що мене залишили під дверима. А вони знайшла. І  відтоді пройшло 10 років. Мені дуже хотілося б знати, що сталося тоді. Я не пам'ятаю і мені дуже сумно від цього. Але таке життя, що ж поробиш. Ну досить вже про мене розкажи щось про себе.
- Та нема чого розказувати, звати Андрій простий сільський хлопець і мені теж 16 більше нічого розказувати
-Ну і чим сільський хлопець займається.
- Ну приміром за кіньми доглядають. В мене є одна ідея давай прогуляємось  разом до річки розповіси мені про своє життя.
- Ну я не впевнена але в мене є трохи часу давай.
   Олександра та Андрій ходили біля річки спілкувалися дівчина розказала все про своє життя про свою роботу, про що мріє і ось і вже пора йти.
Вона попрощалась з Андрієм та пішла додому.