Магія ранку
2 Вересеня 2014 р
Прокинулася я десь приблизно о шостій ранку. Солодко потягнувшись я вирішила прогулятися разом із Лордом. Великий, мохнатий пес був лише радий прогулятися та радо махав хвостом своїй господарці. Я як завжди одягнула свої улюблені штани та футболку із надписом <>.
Погода нині вдалася чудова :рожеве сонце виднілося з-за обрію, земля почала прокидатися від сну. Як же мені подобається така атмосфера чудового ранку. Трохи прогулявшись та помилувавшись красою, я зиркнула на свій годинник. 8:30!!!! О ні, я зараз запізнюсь в перший же день в школу. І я пулею полетіла до будинку. З кухні надходив чудовий запах яєчні та свіжо-звареної кавусі. Але я не мала на це часу, адже треба було ще привести себе до порядку, принаймні хоч трохи.
—Доброго ранку, сонечко!!!! Сніданок готовий!!! —гукає тато.
—Вже йду, тато!!! —говорю я паралельно розчесуючи волосся та защіпаючи гудзики на сорочці.
Смачно поснідавши я полетіла до школи. Наш перший урок проводив сам директор Володимир Анатолійович. Його спокійний та урівноважений характер мені завжди дуже симпатизував, але те чого він не міг терпіти так це запізнень. Коли я зайшла в клас Остапа ще не було, а до уроку залишалось лише 2 хв. Я чемно сіла та почала готуватися до уроку. Нарешті продзвенів дзвінок та в клас зайшов учитель.
—Доброго дня, клас!!!
—Доброго дня ,Волидимире Анатолійовичу—голосно відповіли учні.
І тут до класу вривається засапаний Остап.
—Вибачте за запізнення!!!!
—Ну що ж раз так сталося прошу пояснити причину свого пізнього візиту? —дуже елегантно відповів учитель.
—Я проспав..... —тихо пробубонів Остап.
—Раз так, то прийдеться вам, хлопче, бути першим піддослідним кроликом цього року —з загадковою усмішкою поговорив учитель.
—Ну, гаразд—вже трохи побоюючись відповів захеканий юнак.
Мені стало шкода Остапа, адже Анатолійович любив задавати каверзні, логічні задачки над якими навіть найрозумніші могли сидіти годинами, думаючи над розв'язком. Недовго думаючи учитель запросив спітнілого учня до дошки та задав задачку досить високого рівня. Але на мій подив розум Остапа спрацював блискавично. Я була вражена його кмітливістю та уважністю. Навіть сам Володимир Анатолійович був вражений.
—Мушу визнати, що ваші здібності вразили мене. Сьогодні я поставлю вам найвищий бал!—з посмішкою говорив учитель.
—Дякую— скромно відповів Остап та сів на своє місце.
Учитель продовжив урок алгебри, а я загрузла у свої думки по вуха, навіть не помітивши, що хлопець дьоргає мене за плече.
—Міло.... Міло.. Міло!
—А? Що? —вийшовши із своїх думок нарешті відповіла я.
—Урок вже закінчився Мадемуазель, а ви тут сидите прохолоджуєтеся—із смішком сказав хлопець.
—Ой, щось я знову задумалася
—Я бачу, що ти з тих за ким потрібен нагляд, а то ще не дай бог загубишся. Ходімо Панно я вас супроводжу на урок біології.
—Ну..... Не знаю чи така як я годжуся вам у компанію, Пане Косач?
—Що ви таке говорите Міледі, ви єдина хто на даний момент є моїм другом у цьому закладі тому я маю за вами наглядати.
—Ну якщо так то ходімо...
І обоє підлітків почали голосно сміятися тримаючись за руки, не помічаючи цього......
Прокинулася я десь приблизно о шостій ранку. Солодко потягнувшись я вирішила прогулятися разом із Лордом. Великий, мохнатий пес був лише радий прогулятися та радо махав хвостом своїй господарці. Я як завжди одягнула свої улюблені штани та футболку із надписом <
Погода нині вдалася чудова :рожеве сонце виднілося з-за обрію, земля почала прокидатися від сну. Як же мені подобається така атмосфера чудового ранку. Трохи прогулявшись та помилувавшись красою, я зиркнула на свій годинник. 8:30!!!! О ні, я зараз запізнюсь в перший же день в школу. І я пулею полетіла до будинку. З кухні надходив чудовий запах яєчні та свіжо-звареної кавусі. Але я не мала на це часу, адже треба було ще привести себе до порядку, принаймні хоч трохи.
—Доброго ранку, сонечко!!!! Сніданок готовий!!! —гукає тато.
—Вже йду, тато!!! —говорю я паралельно розчесуючи волосся та защіпаючи гудзики на сорочці.
Смачно поснідавши я полетіла до школи. Наш перший урок проводив сам директор Володимир Анатолійович. Його спокійний та урівноважений характер мені завжди дуже симпатизував, але те чого він не міг терпіти так це запізнень. Коли я зайшла в клас Остапа ще не було, а до уроку залишалось лише 2 хв. Я чемно сіла та почала готуватися до уроку. Нарешті продзвенів дзвінок та в клас зайшов учитель.
—Доброго дня, клас!!!
—Доброго дня ,Волидимире Анатолійовичу—голосно відповіли учні.
І тут до класу вривається засапаний Остап.
—Вибачте за запізнення!!!!
—Ну що ж раз так сталося прошу пояснити причину свого пізнього візиту? —дуже елегантно відповів учитель.
—Я проспав..... —тихо пробубонів Остап.
—Раз так, то прийдеться вам, хлопче, бути першим піддослідним кроликом цього року —з загадковою усмішкою поговорив учитель.
—Ну, гаразд—вже трохи побоюючись відповів захеканий юнак.
Мені стало шкода Остапа, адже Анатолійович любив задавати каверзні, логічні задачки над якими навіть найрозумніші могли сидіти годинами, думаючи над розв'язком. Недовго думаючи учитель запросив спітнілого учня до дошки та задав задачку досить високого рівня. Але на мій подив розум Остапа спрацював блискавично. Я була вражена його кмітливістю та уважністю. Навіть сам Володимир Анатолійович був вражений.
—Мушу визнати, що ваші здібності вразили мене. Сьогодні я поставлю вам найвищий бал!—з посмішкою говорив учитель.
—Дякую— скромно відповів Остап та сів на своє місце.
Учитель продовжив урок алгебри, а я загрузла у свої думки по вуха, навіть не помітивши, що хлопець дьоргає мене за плече.
—Міло.... Міло.. Міло!
—А? Що? —вийшовши із своїх думок нарешті відповіла я.
—Урок вже закінчився Мадемуазель, а ви тут сидите прохолоджуєтеся—із смішком сказав хлопець.
—Ой, щось я знову задумалася
—Я бачу, що ти з тих за ким потрібен нагляд, а то ще не дай бог загубишся. Ходімо Панно я вас супроводжу на урок біології.
—Ну..... Не знаю чи така як я годжуся вам у компанію, Пане Косач?
—Що ви таке говорите Міледі, ви єдина хто на даний момент є моїм другом у цьому закладі тому я маю за вами наглядати.
—Ну якщо так то ходімо...
І обоє підлітків почали голосно сміятися тримаючись за руки, не помічаючи цього......
Коментарі