Казка про неслухняного зайчика
Казка про дві зірочки
Як лиска зайчикові у пригоді стала
Казка до дня матері"Петрикова історія"
Оповідання про Весну
Казка до дня матері"Петрикова історія"

Жив на світі хлопчик, і звали його Петриком. Він був дитиною розумною і допитливою. Мама навчила його любити людей, допомагати, тим хто потребує, і дослухатися свого серця. Проте була у Петрика молодша сестричка, звали її Оленкою. І була вона ну геть не схожою на старшого братика. Ще з малку дівчинка була бешкетливою, і здавалося що вона усюди, так певно проявлялася її допитливість. Батьків вона слухала уважно, коли ті казали їй настанови, але робила чомусь, геть навпаки. Як скажуть їй не лізь через паркан - то вона вже там. Як накажуть, не їж плоди з дерев, бо ж вони ще не дозріли - то ж вона вже біжить спробувати. Але дівча дуже було прив'язане до братика, бо ж він був старшим за неї аж на цілих п'ять років. А Петрик був вигадником ще тим. Всі довкола знали його історії. Вони були дитячими, простенькими, але подобалися і дорослим, бо несли у собі доброту, якої так не вистачало світу. Багато тих історій переслухала і Оленка, що тихенько сиділа в кріслі, або на килимку в дитячій, аж поки братик не завершить. І мати в такі моменти не надивується, як старшому синові вдається захопити своїми історіями малу непосиду, а в хаті хоч трохи спокою.

Хвилин за п'ятнадцять такої тиші, мала розбишака прибігає до матері та міцно обіймає її, ніжно притуляється, та це геть не звично для дівчинки. Мати захоплена зненацька такою ніжністю доньки, але мовчки пригортає її себе, а потім бере на руки і сідає з нею на диван. Так вони сидять ще якийсь час, мама очікуючи чогось, мала мовчки, лише сильно притиснувшись.

- Я люблю тебе так сильно. Мати зовсім здивовано запитує доньку, - а про що ви говорили з Петриком?

-Петрик розповідав мені про те, як багато роботи ти робиш і геть ніхто тобі не допомагає. А ще він сказав, що коли ти готуєш борщ - то ти спочатку овочі купуєш на ринку. Миєш, потім ріжеш, а там воно ще вариться. Це ж стільки роботи, а ти все робиш сама. Тепер я допомагатиму тобі, можна?

-Можна, люба, можна, - сказала щаслива ненька, міцніше обіймаючи дитя, та посміхаючись усьому світові.

© Вікторія Прохоренко,
книга «Казкар».
Оповідання про Весну
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Віта Сонях
Казка до дня матері"Петрикова історія"
Безпосередньо й мило 😊
Відповісти
2022-02-21 09:02:45
Подобається