Vĩķťõřĩĩã Põķĥvĩŝĉĥĕvã

2019-08-05 10:21:47

Легенда про озеро Синевирське

Новини

У давні часи ця земля належала багатому графу, і люди мусили працювати на нього: пасли вівці та корови, рубали ліс. Дружина графа померла після пологів і лишила йому доньку-одиначку, яка стала його єдиною втіхою. Мати назвала її Синь, бо дівчинка народилася з такими ясно-синіми очима, що видавалися синішими від самого неба. Синь виросла і стала надзвичайно вродливою, а граф пишався своєю донькою понад усе. Якось граф наказав везти себе у гори — хотів подивитись, чи добре працюють лісоруби. А донька попросилась разом із ним. Поки граф займався справами, Синь пішла на полонину назбирати квітів. Раптом дівчина почула звуки флояри, озирнулась і побачила хлопця - це він так гарно вигравав. То був Вир — чабан. Синь підійшла до нього, і Вир занімів, вражений її вродою. Дівчина заговорила до нього, а коли йшла з полонини, то вони домовились зустрітись тут завтра — адже покохали один одного, як то кажуть, з першого погляду. Минув тиждень, другий, Синь і Вир уже не уявляли життя один без одного, аж тут про їхні зустрічі дізнався батько-граф. Гніву його не було меж, і він заборонив своїй доньці бачитися з чабаном і ганьбити свій рід. Проте Синь вдачею вдалася в батька: змусити її зробити щось проти своєї волі було неможливо. І тоді граф наказав убити Вира. Графські слуги підстерегли чабана і скинули на нього кам'яну брилу зі скелі. Дізнавшись про це, Синь прибігла до місця загибелі коханого, обхопила руками камінь і заплакала, і стільки сліз пролила бідолашна, що на тому місці виникло озеро. Вода в озері чиста, як сльоза, і синя, як очі Сині, а посередині видніє верхівка тієї кам'яної брили, що вбила її коханого. А озеро люди назвали Синевир.