— Хотіла б дізнатися більше про тебе. Де наразі навчаєшся або працюєш? Що тобі подобається в твоїй справі?

— Мені 23 роки, я з Дніпра, в грудні минулого року закінчила магістратуру, зараз шукаю роботу. У поетичній справі мені подобається те, що я, з одного боку, можу викласти у віршовані рядки все, що хочу сказати цьому світу і це можна певною мірою порівняти із психотерапією. З іншого боку, це один із видів творчості, в якому я пробую себе і це мені вдається досить успішно.

— Яку освіту здобувала в університеті? І чи був це твій свідомий вибір?

— З освітою у мене неоднозначна і цікава ситуація. Коли я вчилась в 10-11 класі, то мені дуже подобалась українська література. Легко виходило аналізувати твори та знаходити у них приховані сенси. Через це я вагалась вступати на філолога чи журналіста, бо писати мені теж подобалось. В результаті я вступила в Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара на спеціальність Філологія (українська мова та література). В університеті було вчитися дуже складно через приниження та тиск із боку викладачів. Регулярне заниження оцінок та слова про те, що "ти недостатнього знаєш" призвело до того, що я в кінці 1 курсу хотіла відрахуватися, але через свою несміливість та нерозуміння того хто я тоді взагалі, цього не зробила. Останнього краплею стала відмова дати диплом із відзнакою. Тому я вирішила, що не буду вступати до магістратури в ДНУ та шукати себе в інших сферах. Результатом пошуку стало те, що я вступила до Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" на спеціальність "Адміністративний менеджмент". Вважаю це правильним та свідомим рішенням, адже Політехніка мені сподобалась набагато більше. До того ж сфера менеджменту об'єктивно має більше перспектив, ніж філологія.

— Дуже цікава історія твого шляху в процесі отримання освіти.

В тебе є якісь цікаві хобі? Хотіла б почути про них детальніше.

— Мені здається, що я ще з дитинства знала свою творчу натуру і пробувала багато творчих хобі. Згадую, що пробувала ходити на вишивку, бісероплетіння та образотворче мистецтво. Та зупинилась я на петриківському розписі, що є моїм хобі ще з 9 років і до сьогодні. Аналізуючи чому мені сподобалось саме це, я розумію, що це набагато простіше та гарніше, ніж звичайне образотворче мистецтво. Ще в дитинстві я вперше захопилась поезією. Пам'ятаю як в селі з сусідськими дітьми ми зібрали так звану "рок-групу", яка грала свою музику на скляних банках та віниках :) До цих "пісень" я писала "тексти", які вважала прямо геніальними. Вже потім у мене почали виходити більш-менш нормальні вірші, а реально хорошу поезію я почала писати в років 18. Можна назвати моїм хобі літературу, але після сотні прочитаних книжок на філфаці, я вже не читаю нічого нового, бо просто набрид цей процес. Також мені подобається проводити час за комп'ютерною грою зі своїми хлопцем, сидіти за розмальовкою-антистрес, робити макіяж та якби це дивно не звучало, ходити по магазинам і розглядати цікаві для мене товари. Крім цього, у мене є велика мрія опанувати вокал, бо в дитинстві чомусь я навіть не просила батьків віддати мене туди, але я прямо в захваті від сценічного мистецтва.

— Сподіваюсь що в тебе це вийде!

Щодо теми кохання, чи хотіла б ти розповісти про твою власну історію кохання? І що для тебе значить кохання?

— Кохання для мене це відчуття цілковитого занурення в іншу, але таку таку близьку за духом людину, яку ти приймаєш такою як вона є. Моя історія схожа на інші, але по-своєму прекрасна. Якимось чином мій майбутній хлопець побачив мене на "Surgebook" і підписався, бо йому сподобалась моя творчість. Я перейшла на його профіль, не знаючи, це дівчина чи хлопець взагалі та підписалась у відповідь, бо зацікавили його вірші. Потім я викладала поезію і він надалі коментував її, але не писав нічого в особисті повідомлення. Мені стало цікаво хто ж це там пише коментарі і вирішила пошукати за ніком в Instagram. Виявилось, що ще гарний хлопець Дмитро :) Надалі ми так само спілкувались лише в коментарях аж поки я не відповіла йому в особисті повідомлення на блог про те як писати ліро-епос. Тоді ми нормально познайомились та почали листуватися. Певний час це було лише в Surgebook, а згодом в Telegram. Потім ми поговорили один раз по відеозв'язку і я відчула, що Дмитро мені дуже сподобався та я все частіше думаю про нього. Ми й надалі спілкувались в чаті, а іноді по телефону. Мене не відпускали мої почуття до Дмитра і я собі десь здогадувалась, що це мабуть взаємно, але не хотіла перша зізнаватися 😬. Цього робити й не довелось, бо він сам мені зізнався, що закохався та десь за місяць приїхав у гості. З того часу ми разом вже 3 роки! Ось так Surgebook об'єднує людей.

— Несподівано!

Чи є які-небудь місця або події / люди, що мають особливе значення для тебе і впливають на твою творчість та особистість?

— Щодо місць, то для мене таким місцем однозначно є село, де народилась моя мама і де я провела багато часу в дитинстві. Після того як 7 років тому пішла з життя моя бабуся, то я село почала сприймати як місце де вона для мене буде завжди живою і де є моя сила. Там влітку завжди гарна природа, яка надихає мене творити щось нове. Саме тому я присвятила цьому місцю навіть вірш "Дідове село". Щодо людей та подій, то це звичайно Дмитро та "наші дати", адже завдяки йому я багато чого змінила та переосмислила у своєму житті. Щодо інших людей та подій, то все залежить від ситуації, адже немає інших конкретних людей, які б впливали на мене постійно. Я можу надихнутися після перегляду чийогось інтерв'ю або розмови чи часом проведеним із людиною. Так само і про події. Вони стаються часто не заплановано, а у віршах я даю свою рефлексію чомусь. Якщо вже прив'язуватися до конкретики, то у мене це переважно не дуже радісні події, такі як день коли відійшли з життя мій батько, бабуся та одна із подруг, адже ці люди було важливим для мене. Не можу не сказати про дату початку повномасштабного вторгнення, яка вплинула на всіх українців. Та я думаю, що все ж надалі в мене буде більше радісних подій, цікавих людей та особливих місць, ніж зараз.

—Добре, давай перейдемо до твоєї творчості. Як ти дійшла до того що стала письменницею? Коли вперше поринула в цю сферу?

— Все почалось, як я казала, ще з дитинства та імпровізованої "рок-групи", коли мені було років 8. Мені було цікава як музика так і тексти, але, оскільки тексти, було створювати простіше, то я почала писати їх. Спочатку це було щось типу текстів пісень. Потім, я згадую, як до нас прийшов у школу письменник, здається, Юрій Кириченко, та читав свою поезією з гарної папочки, яка мені запам'яталась більше, ніж те, що він там написав :)) З того часу у мене з'явилась мрія писати вірші у таку папочку. Згадую, як намагалась творить перші віршовані рядки, а не білі вірші, як до цього. Мені тоді було років 10-12. Згодом почався підлітковий вік та "нерозділене кохання" до якогось однокласника, про яке я писала у віршах, які, на мій сьогоднішній погляд, були схожі на реп. Я занадто багато копіювала весь цей час, як на мене, і було важко вивести власний почерк. Ось коли мені було вже років 15-16, то почали з'являтися перші досить непогані вірші. Перший який я собі записала і зберегла до сьогодні, був вірш був моєю рефлексією про якісь події у шкільному житті. Писала я тоді переважно російською через вплив оточення, але ось вже у років 18 почала писати майже постійно українською через вплив на мене моєї професії та розуміння того, що я, в першу чергу, хочу розвивати саме українську культуру. Тоді у мене почав формуватися свій стиль та я почала писати ті вірші, які зараз є на платформі. Філфак допоміг мені розібратися у тому якою я бачу свою поезію. Тому я зараз не зраджую собі та пишу у своєму стилі та про те, що хочу, а не копіюю інших. Писати вірші, я скоріше за все, стала через те, що хотіла бути почутою та пережити свої емоції та почуття. Хтось використовує для цього спорт, їжу чи психотерапію, а я ось вірші пишу.

Щодо псевдоніму - тут все просто. Оскільки, я розвиваю українську культуру та дуже люблю українську літературу, то для вибору псевдоніму почала шукати якісь гарні імена богинь з національної міфології. Мені трапилась богиня кохання Леля. Та назвати себе іменем богині було б дуже нудно та не дуже відображало б мою індивідуальність. Тому я поєднала ім'я Леля зі своїм справжнім іменем Руслана та вийшов унікальний псевдонім Леляна.

— Чи правильно я розумію, до на платформі ти не так давно? Скільки часу ти вже тут? І чи подобається тобі платформа? Яка твоя мета тут?

— Я на платформі з літа 2020 року. Мені платформа подобається, але, на мою думку, над нею потрібно ще працювати. Хотілося б більше функціоналу такого як фото та відео у приватних повідомленнях, можливість отримати якусь нагороду за перегляди, лайки та коментарі до твоєї творчості. Також, я думаю, що варто доробити комп'ютерну версію платформи та більше просувати її. Моя мета на платформі проста - показувати свою творчість іншим, шукати тут однодумців, надихатися та розвивати українську культуру.

— Як ти знайшла свій унікальний стиль? Чи були етапи пошуку свого авторської голосу? Чи впливали на тебе думки читачів або критиків на формування власного стилю та голосу?

— Щодо стилю, то я на початку створення віршів копіювала вже відомі пісні та авторів, але намагалась туди вносити щось своє. Це виглядало іноді як пародія на щось. Так було десь років 8 і до 15-16. Після того я просто почала рефлективно писати та всі свої почуття якимось чином римувати, але без використання різних художніх прийомів та засобів. Вірші виглядали римованими з сенсом, але страждала форма. Коли я почала більше читати, бо побачила як українські й іноземні поети описують певні почуття у віршах, вивчала етапи формування їх стилю, художні особливості їх віршів. Це я взяла до своєї творчості та почала експериментувати з рідними прийомами. А коли вже навчалась на філфаці, то вивчила досконально все про віршування та прочитала купу різної поезії. Це допомогло мені у тому аби не лише описувати почуття, але й за допомогою засобів художньої виразності створювати нові образи та сенси у власній поезії. І десь якраз у 18-19 років почав з'являтися мій стиль, як мені подобається і є моєю фішкою. Щодо критиків, то я сама завжди була і є своїм найбільшим критиком! Комплекс відмінниці завжди мені каже, що потрібно писати краще, саме тому я пройшла таку трансформацію творчості та стилю. Загалом на мою творчість майже завжди схвальні відгуки, але й була, навіть, одного разу суперечка, з приводу одного із віршів. Все ж я тоді серед свою впертість не стала нічого змінювати, бо вважаю поезію дуже суб'єктивною штукою. Я думаю, що критикувати більш доречно форму, художні засоби та прийоми, стиль, але не сенс, який закладає автор, бо творчість може змінитися так, що пропаде той самий сенс, але будуть різні художні гарні прийоми. Загалом критика зачіпає, але не дуже сильно, а схвалення дає більше впевненості.

— Якими авторами на платформі встигла захопитися і чому?

— Якось так склалось, що на платформі я більше показую себе, ніж читаю інших, але мені подобаються звісно вірші мого хлопця, бо через них я на нього й підписалась у свій час. Крім того мені до вподоби поезія такого автора як Олександр Гаврилюк через схожість наших стилів, а також авторки ім'я якої мені, на жаль, невідоме, але знаю, що її нікнейм Н Ф. Мене надихає відчуття світу авторки, яке відбите у її віршах.

— А як ти організовуєш свій час?

Чи важливо для тебе зберігати стабільність та зручність у своїй творчості?

— Я вважаю, що планування допомагає у багатьох випадках зекономити час на більш приємні та важливі для себе речі, не робити все в останній момент та зберегти своїх нерви, коли щось не встигаєш, тому я просто обожнюю планувати. Планую я відштовхуючись від пріоритетів. Найбільш важливе та скоро треба виконати - виконую першим. Що не має дедлайну або буде не так скоро - можу відкласти, але якщо там об'ємна робота, то поділю її по дням. Мені важко робити багато роботи за один раз. Загалом я використовую планер і планую на кожен день певні завдання, оцінюю їх, ставлю пріоритети у виконанні та намагаюсь зробити. Та тут важливо давати собі відпочинок, позаяк без нього не досягли прогресу ні в чому, а виснажувати свій організм, як я це робила під час навчання на бакалавраті, не варто, бо потім можна нажити проблем із здоров'ям - перевірено. На мою думку, треба аналізувати свій час та завдання, відпочивати та буде все добре.

Мені важливо писати поезію, яка, в першу чергу, подобається мені, інакше цей вірш не розміщу ніде. Та я не проти творчих експериментів і сама їх часто роблю. Хочеться писати стабільно класну поезію, але виходити за рамки зручного формату.

— Згодна з твоїми словами. А які твори або автори здавна тебе надихали і чому? Чи спробувала ти інтегрувати їхні стилі або ідеї у свою власну творчість?

— Прям здавна мене особливо ніхто не надихав, бо натхненням приходило із пісень, а не з поезії інших авторів. Коли вчилася в університеті, то закохалась в творчість Лесі Українки. Мені подобаються в усіх її сенсах мова творів та її форма. Знаючи біографію цієї жінки, я просто в захваті від неї. Також подобається Михайло Коцюбинський своєю символікою та психологізмом творчості. Також мені до вподоби лаконічний стиль Осипа Маковея. Не скажу, що я брала чийсь стиль або ідеї та інтегрувала у свій, але у мене є вірш "Per aspera ad astra", який наповнений посиланнями на творчість Лесі Українки.

— Які досягнення або нагороди в письменницькій сфері для тебе особливо важливі? Чи можеш поділитися деякими незабутніми моментами з твоєї письменницької кар'єри?

— Не скажу, що я маю в принципі нагороди за свою поетичну творчість, але вигравала конкурс імені Тараса Шевченка в університеті за вірш "Україна-мати" і зайняла третє місце у конкурсі до дня поезії з віршем "Рідна мова". Особливим досягненням для мене було б видання власної збірки віршів. Щодо незабутнього моменту, то мабуть це коментарі, які я отримую під поезією, бо раніше мені не доводилося ділиться власною творчістю з іншими. Коли бачу обговорення вірша, то розумію, що це цікаво не лише мені, а й хтось ще хоче мені щось сказати про мою творчість.

— Вражаюче, ти молодець! Щодо твоїх робіт на платформі, можеш розповісти що слід очікувати читачам, які вперше знайомляться з твоєю творчістю?

В яких жанрах переважна пишеш ?

— Я б не сказала, що з погляду, літературознавства, існують певні жанри лірики, тому я визначаю жанр своєї поезії як "рефлективно-почуттєва лірика". А якщо говорити загальноприйнятими термінами, то пишу в жанрі філософськох, інтимної, любовної та в деяких моментах національно-патріотичної лірики.

Читачам, які вперше знайомляться із моєю творчістю слід очікувати від мене глибинне переосмислення філософських категорій та загалом життя в цікавих художніх формах. Слід очікувати багато символіки у віршах та цілковитого автобіографізму в кожній поезії. Загалом читача раджу підготуватися до прочитання моєї лірики, адже вона все таки не є масовою.

— Які літературні жанри ти хотіла б спробувати в майбутньому, але ще не мала можливості?

— Хотілось би спробувати себе в усіх можливих ліричних жанрах. Наприклад, ода, гімн, сонет та інші. У творчих техніках хотілось би спробувати створити вірш з грою слів, але не класичні анаграми чи щось подібне та без втрати сенсу.

— Добре, а чи є ідеї тем, які б ти хотіла освітлити для читачів в майбутніх книгах?

— Хотіла б висвітлити тему пошуку себе, якусь національно-патріотичну, ставлення до власних помилок.

— Як ти ставишся до співпраці з іншими авторами? Чи були вже випадки спільних колаборацій?

— Колаборація була досить давно із моїм тоді майбутнім хлопцем. Загалом ставлюсь до колаборацій позитивно, але вважаю, що в авторів, які хочуть створити щось спільно мають бути точки дотику у вигляді тематики, стилю, форми чи чогось іншого. Також важливо знати мету цієї колаборації, адже написати разом щось заради того щоб написати - шлях в нікуди. Мені особливо буде цікавий досвід колаборацій, оскільки я звикла все завжди сама, а це не дуже правильно.

— Помітила твою книгу про польську мову, вивчаєш наразі, чи як виникла ідея створення такого навчального посібника?

— Я вивчала польську мову в 2 семестрі 2 курсу. Мені дуже подобався цей предмет і хотіла б показати іншим, що вивчити фундамент польської мови досить просто, адже наші мови мають багато спільних рис. Ця книга хоч незавершена, але має цінність для тих, хто ніколи не цікавився іноземними мовами загалом, адже там є доступні пояснення за темами.

— Хотіла б зробити подібне з іншими іноземними мовами?

І як ти вважаєш, чи потрібно на платформі просувати творчість на англійській мові?

— Думаю, що варто, але це треба робити дуже якісно. Люди не люблять вчитися загалом, тому їм чим простіше поясниш - тим краще буде. Було б добре, щоб цим займалися інші автори, які знають якісь іноземні мови, крім англійської. Я впевнена, що на платформі знайдуться знавці, наприклад, китайської чи японської мов.

Залежить від того яка мета використання цієї мови. Якщо хочеться просуватися на міжнародну аудиторію, то мабуть варто писати англійською або ж робити нею переклади. Та переклади ніяким чином не замінять мови оригіналу, адже є різна якість перекладів.Можна одним невдалим перекладом зіпсувати гарний вірш. Знову ж тут є питання того яку культуру ти хочеш просувати і яким чином, тому обирає кожен для себе. Особисто я не хотіла б перекладати свої вірші, адже ті сенси та ідіоми, які мною використовуються навряд можна передати тією самою англійською.

— Зрозуміла. Хотіла б поцікавитися, які книги, фільми чи музика залишаються джерелом твого натхнення?

— Щодо книг, то я не виокремлюю конкретні. Мені більше подобається говорити про вплив творчості певних письменників на мою. І цих письменників в принципі вже називала - Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Осип Маковей, а також можна туди додати Ліну Костенко. Фільми я не особливо полюбляю, тому не скажу, що вони є джерелом натхнення. От щодо музики, то там як раз є кого назвати! На мою творчість вплинули свого часу пісні гурту "The Hardkiss", співака, якого мабуть не дуже знають за іменем, але знають за піснями - Arash, вічна класика - пісні Скрябіна. Це артисти, чия творчість мене надихає загалом, але ще є багато поодиноких пісень, які кожна окремо в свій час мене надихали і щоб їх перелічити треба вічність. Також я б назвала джерелом натхнення окремі пісні конкурсу "Євробачення" який я дивлюсь вже 10 років і це можна назвати й моїм хобі, але поки друзів на цим інтересом не знайшлось :(

— Щодо українського нацвідбору на Євробачення 2024, чи з'явились фаворити у тебе?

— Звісно, є. Це Джері Хейл та Альона Альона, гурт Yagody та Інгрет. Загальне захоплення Меловіном та YakTak я не розділяю, якщо чесно. Я вважаю, що нацвідбір непоганий цього року, просто не всі мають потенційно конкурсні та сильні пісні.

— Назви 3 важливі речі (не матеріальні), які завжди повинна дотримуватися творча особистість щоб підтримувати дисципліну і мотивацію.

— Читати поезію видатних авторів, шукати власні джерела натхнення та не забувати регулярно занотовувати свої ідеї й експериментувати з ними.

— Які поради ти б дала собі, на початку творчого шляху? І що б ти порекомендувала авторам, які тільки починають?

— Я б собі порадила не боятися показувати свою творчість комусь, не боятися писати автобіографічну поезію та більше читати поезії інших. Починаючим авторам радила б вчитися і ще раз вчитися писати, навіть якщо виходить копіювання інших, бо це є у багатьох, не опускати руки, якщо не виходить, постійно вдосконалювати свою поезію та не боятися показувати комусь свою творчість.

— Як ти бачиш себе як письменницю через 5-10 років? Чи маєш ти якісь конкретні цілі чи амбіції, які хочеш досягти в цій сфері? Маєш на меті в найближчий час створити власний проєкт? Хотіла б видати власні книги?

— Так, хотілось би видати хоча б одну поетичну збірку.

Я хотіла б податися на якісь серйозні поетичні конкурси, написати достатню кількість віршів, щоб поділити їх на цикли чи щось таке, випробувати багато творчих прийомів, робити якісь експерименти із віршами, знайти більше джерел натхнення щоб стабільно писати поезію. Про власний проєкт ніколи не думала та навіть не знаю про що він міг би бути. Наврядчи зараз самотужки мені вдасться щось реалізувати.

— Маю останнє запитання для тебе :) Якби ти могла подорожувати у часі та обрати будь-яку історичну постать, з ким б ти хотіла зустрітися і провести день?

— З саме історичних постатей це був би мабуть Богдан Хмельницький, бо про його внесок в розвиток тодішньої Гетьманщини нам розповідали дуже багато. А якщо говорити про видатних українців загалом, то це був би Кузьма Скрябін.

— Цікавий вибір!

Що ж, дякую величезне за інтерв'ю! Неймовірно рада, що змогла з тобою поспілкуватися і маю змогу поділитися з цим з іншими читачами!

— Дуже дякую за цікаві питання та приділений час!