РЕЦЕНЗІЯ НА ТВІР
Назва твору: Кохання до кумира
Жанр: любовний роман

Загальне враження:
Пристрастна і кінематографічна історія взаємин героїні з відомим гітаристом зіркою сцени, яка мало кого залишить байдужим. Автор чудово показав психологію таких стосунків. Кожен з персонажів, включаючи сюди навіть епізодичних, має свій характер і свою лінію поведінки. У цьому творі, на відміну від багатьох, цілком зрозуміло, яким чином героїня викликала так глибокі почуття у такого холодного цинічного чоловіка.

Та варто зауважити, що автор, поставивши собі слушне завдання розкрити психологічні пружини того, що відбувається у романі подеколи забагато пояснює та "розжовує" читачам – коли від власної особи, коли й у діалогах. Можливо, іноді було би доречно замість слів додати ще більше дії, хоча взагалі твір доволі насичений пригодами та нестандартними вчинками.

Мова:
Письмо роману таке концентроване та візуальне, що навіть викликає асоціації з коміксами. Українська мова потребує серйозного редагування. У творі надзвичайно багато речень, які є синтаксично некоректними, і це також потребує компетентного виправлення. Та в цілому таке редагування звичайна річ для рукописів, які потрапляють до видавництва.

Чимало діалогів: мова окремих персонажів не індивідуалізована, проте у кожного є свои правда, тому їхнє спілкування завжди тримає читача у напрузі та сприймається природно.

Структурні зауваження:
Твір починається зі спойлера. Це прийом, який зустрічається у багатосезонних серіалах. Добре знайомі глядачам герої опиняються у положенні, в якому вони опинитися ніяк не могли, а потім вже розгортаються події, які до того призвели. У даному ж випадку читачі ще не знають героїв, але вже знають, чим закінчаться їхні стосунки. Це ніяк не може створити інтригу. Також читачі не встигають увійти у контекст пісні, яку в цьому початковому фрагменті пише герой, а без контексту вона не справляє того враження, на яке мала би претендувати — може викликати критику.

Натомість сцена травматичного досвіду героїні з Андресом вмонтована в твір таким чином, що виглядає чужерідно. А втім вона яскрива, емоційна та була би гарним початком роману — тим пак що хронологічно вона і є початком та першоджерелом всіх подій.

Інші зауваження:
Читачам завжди імпонує, коли письменник демонструє знання реалій професійної діяльності своїх героїв. У даному творі є певні моменти, які потребують реалістичного осмислення. Герой є
гітаристом рок-гурту. Отже під час виступу його руки зайняті гітарою, на якій він виконує складні музичні партії, при тому не випадаючи з ритму барабанів — він не може нікого витягти на сцену та має мало можливостей роздивитися публіку. В паузах між піснями гітара висить у нього
на ремені, від неї тягнуться дроти.

У творі присутні тексти пісень, які складає Даріо. Оцінювати їх важко, оскільки він за задумом автора не є поетом. Гітаристи цілком можуть писати недосконалі вірші та дуже часто це роблять Та серед читачів книжок іноді трапляються вибагливі знавці поезії, тож можливо варто було би, щоб хтось з персонажів, наприклад, Марк — фронтмен, який, либонь, пише тексти гурту, розкритикував його. До речі, він мав би і сам написати пісню про героїню, щоби показати, що нічим не гірший за Даріо.

Варто зауважити ще один момент. Даріо поводиться як фронтмен, але він є лише гітаристом. У колективі є вокаліст Марк. Тож це він є насправді фронтменом, це він роздає інтерв'ю, обирає репертуар, позує фотографам, привертає жіночу увагу. Нема прикладів, щоб у колективі, де є вокаліст, фронтменом був гітарист, навіть якщо йдеться про колаборацію старого немічного Оззі Осборна і найгарнішого гітариста світу Закка Вайлда.

Уточнення: зазвичай у рок-гурті буває дві гітари, на одній з яких грає і співає при тому фронтмен. У такому випадку його називають вокалістом, іноді лідером гурту, а гітаристом — того, який грає мовчки складні партії, так звані "соляки". Наявність у лідера гурту гітари, як то було, наприклад, у Курта Кобейна, не має нікого вводити в оману — він все одно не є гітаристом.

Трохи бентежить діяльність героїні як співачки. Вона може імпровізувати з караоке. Вона так добре і впевнено звучить, що на весіллі своєї подруги співає без саунд-чеку (попереднього спільного налаштування артистами звуку на місці запланованого виступу, часто буває зранку). Проте свою партію в пісні, тривалістю аж ніяк не більше за хвилину, вона записує цілий тиждень. Це зовсім не відповідає тому, як зазвичай вокалісти — досвідчені або ні — працюють у студіях звукозапису. Вокаліст записує невелику кількість дублів, а тоді саундпродюсер обирає з них найкращий та невдалі моменти нарізає з інших та підставляє до головного треку. Якщо дублів буде надто багато, саундпродюсер мусить їх всі уважно прослухати і обрати найкращий, і при тому орієнтуватися в цьому всьому матеріалі, щоб його нарізати. Це перевищує можливості людського організму. Тож, можливо, автор мав на думці, що той тиждень пішов на запис і зведення всієї композиції, але сформулював так, що може здатися, ніби йдеться пише про єдину коротеньку вокальну партію, яку можна записати за годину.

Назва:
Добре мобілізує цільову авдиторію, але вводить в оману — йдеться радше про про кохання з кумиром, а не до нього. Можливо навіть, кохання кумира.

Позиціювання:
Цей твір може охопити широке коло читачів, але особливо він актуальний для молодих жінок, які відвідують музичні концерти та стежать за особистим життям улюблених рок-музикантів і замислюється про перспективи стосунків з ними.

Твір дуже підходить для переробки на кіносценарій.

Висновки:
Рукопис потребує невеликого допрацования, бо у ньому присутні спірні моменти. Що, наприклад,
можна було би зробити для його вдосконалення з нашого погляду:

1. Поставити на початок твору сцену з Андресом замість спойлеру.
2. Дати критичну реакцію Марка на вірші Дарio

3. Зробити Даріо фронтменом, який співає і грає на гітарі, а Марка, наприклад, драмером чи принаймні гітаристом.
4. Зробити Марка трохи більш конкурентним і привабливим для героїні.
5. Визначитися з тим, чи вміє героїня співати. Якщо вміє, то яким чином вона підтримує тонус необхідних для того м'язів.

Крім того, варто подумати про те, щоби проілюструвати книгу коміксами, створеними за мотивами роману. Героїня — художниця, вона за сюжетом створює свої роботи, надихаючись стосунками з героєм. Та слід зауважити, що її ліричні замальовки стилістично радше підійшли би для віршів чи есеїв. Вони контрастують з напруженим сюжетним наповненням твору, бурхливим темпераментом самої героїні. Тоді як комікс — це модно, оригінально, вони приваблюють публіку, привертають увагу, така книга отримує більше можливостей розповсюдження, ще і дівчина, яка малює стосунки як комікси, могла би більше вразити тим розбещеного хлопця.

В цілому роман цікавий своєю напрочуд вдало обраною темою та непересічною героїнею.