Пролог. Наше тіло
Глава 1. Звуки сну
Пролог. Наше тіло
 З давніх-давен людство звикало до свого тіла. Іронічний той факт, що за кілька років бачення змінювалося настільки, що аж могло позмагатися з політичними та релігійними поглядами. Хоча в чому ж іронія? Ці галузі так поглинаються в душу людини, що та починає ледь не сприймати себе оболонкою для паразитів.
 Людина розумна - вид соціальний. Хто б не казав про інтровертів, які взагалі не стосуються цієї теми, незважаючи на загальну думку, чи про японських хікікоморі, що "по-нашому" є романтизованими соціофобами вищого ступеня, ми не спроможні існувати одне без одного. Саме тому зрозумілий страх стати аутсайдером, бути у вигнанні. Найпаче, коли мова йде про сприйняття власного тіла.
 У нашому оточенні за факт беруть осуд усього, що виходить за межі стандарту. Жаль, що багато хто забуває: стандарт для всіх свій. Зовнішній вигляд, стиль мовлення, словниковий запас, жестикуляція, хода та постава. Усе під контролем, усе під розрахунком. А що про внутрішні характеристики? Звичайний пакет доброти, милосердя, скромності, благородства... Так хочеться до цього додати «шляхетну сексуальність». Але не можна. Тільки чому?
  Огидно, бридко, дико, по-твариному, жахливо. Збочено. Це нормальна реакція на бажання вивчати тіла. Чи хоча б тіло. Своє. Живе. Яке дихає, рухається, складається з багатьох частин, які об'єднані у Всесвіт. Чим це відрізняється від астрономії чи мікробіології? Наша шкіра - ґрунт і каньйони. Наші губи - солодкий вишневий сік. Наше волосся - гілля верби та золоте колосся під час жниви. Наше серце - ядро Землі, що б'ється щосекунди, даруючи життя. Як тіло може бути бридким? 
  Напевно, ми ніколи не дізнаємося.
© Пані Романівна,
книга «Оповідь спокуси».
Глава 1. Звуки сну
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мореас Фрост
Пролог. Наше тіло
Доброї ночі, Пані Романівна! А мені сподобалися Ваші своєрідні думки. Вони мають право на життя. А ось остання фраза цього монологу для мене прозвучала дисонансом, зовсім не зрозуміла. Хіба ми не знаємо свого тіла?.... Та його можливостей?... Однак тут у Вас не тільки про тіло, але й про характер і душу примішано трішки. Поки мені не зовсім ясно стало, до чого Ви тут ведете читача. Може надалі буде більш зрозуміліше, про що конкретно ваши пошуки.....
Відповісти
2023-06-20 23:41:42
1