В чернетках душі
То як поводир, коли густий туман,
Як дощовик - дощ викликав шаман.
Сонце наче у похмурі дні,
Виграш у складній життєвій грі.
В руках своїх його тримаєш,
В серці воно живе - ти знаєш.
Спочатку насолода і задоволення.
Але з часом як полон. Поневолення.
Сум і плач. І сонця нема.
Шаман більше чарів не зна.
Сонце за темними хмарами,
Виграш балує, страшними примарами.
Ти зникаєш з реального світу,
Даруєш темряву, колишньому світлу,
І сама ти цього не хочеш!
Але протистояти не можеш...
Тебе мучить полон власних почуттів.
Спалює вогонь, який раніше грів.
Ти вбиваєш себе і душиш,
І його ти знищити мусиш.
Як дощовик - дощ викликав шаман.
Сонце наче у похмурі дні,
Виграш у складній життєвій грі.
В руках своїх його тримаєш,
В серці воно живе - ти знаєш.
Спочатку насолода і задоволення.
Але з часом як полон. Поневолення.
Сум і плач. І сонця нема.
Шаман більше чарів не зна.
Сонце за темними хмарами,
Виграш балує, страшними примарами.
Ти зникаєш з реального світу,
Даруєш темряву, колишньому світлу,
І сама ти цього не хочеш!
Але протистояти не можеш...
Тебе мучить полон власних почуттів.
Спалює вогонь, який раніше грів.
Ти вбиваєш себе і душиш,
І його ти знищити мусиш.
Коментарі