Гість незваний
Дотики
Ходи в мої обійми
Це буде зовсім інша осінь
Тиск
Ураган
Спогад
Під цвітом абрикос
Мені бракує твоїх рук
В твої обійми, як в теплу ковдру
Навколишній світ
Диявольський зв'язок
Кохала
Дотики
Твої дотики так уяву мою лоскочуть...
Аби тільки сховатись від тих відвертих думок.
Коли ми швидко дихали під поглядом літніх зірок,
то наступний мій видих тобі проголошував: хочу!

Це таке незбагненне бажання торкатись тебе.
Ти хвилюєш мене, що мурахи біжать по спині.
А твої поцілунки солодкі, п'янкі, звірині
вимальовують непристойності, мов на мольберт.

У мені розквітають сади від обіймів ведмежих.
Хто тебе наділив енергетикою спокуси?
Ти мене не обдуриш і слухняною бути не змусиш.
Я до тебе звикаю обачливо, обережно.

Але дотики так уяву мою бентежать...
© Ріна Беррі,
книга «Дотики».
Ходи в мої обійми
Коментарі