1
Віталію Васильовичу, який жив тепер на вулиці Сталіна і раніше був депутатом, а зараз вже вийшов на пенсію, доставили якийсь великий ящик, поставивши цей предмет біля великого маєтку з великим ґанком, на який чомусь якраз і не поклали цей предмет. Його розташували чомусь поруч. Чомусь постукали в двері. Чомусь нікого не було біля будинку, коли господар його відкрив двері.
Віталій Васильович озирнувся і запримітив щось там, біля будинку свого. Підійшов ближче в своєму білому халаті на пузі та на спині і в своїх милих капцях та на ногах. Підійшов неквапливо і також неквапливо відкрив посилку. Як виявилося, ящик був повний хороших помаранчів – ну просто прекрасних фруктів, чого вже тут приховувати. Великих, смердючих відмінною солодкістю, помаранчевих так помаранчевих. Колишній депутат закрив кришку і швидко щосили поволік вантаж до себе на кухню.
Через піт і кректання Вітя нарешті дійшов до своєї далекої від входу кухні і з гуркотом поклав на красиву чисту підлогу брудний від землі біля порогу ящик. Це далося йому з неймовірними зусиллями, але він був готовий потерпіти заради делікатесу, що так сильно любив.
З ящика Віталій Васильович витягнув ніж. Маленький, але не занадто. Я сказав би, що він витягнув середній ніж, але так як дехто висунув претензії щодо моїх слів, я напишу, що з ящика був витягнутий ніж, який був маленьким, але не занадто. Цим маленьким, але не занадто ножем апельсин був розрізаний на десять рівних шматків. Ніж різав фрукт як сокира ката шию не ката. Після цієї невеликої операції маленький, але не занадто ніж, який я порівняв з сокирою ката, був покладений назад, тобто, як вам може здатися, вочевидь, в ящик.
Через якісь нещасні півгодини у нього на блюдці зручно розташувалися ароматні шматочки помаранчевого. Він потер свої пальці один об одного в повітрі, прямо над своєю головою, тим самим нібито здійснюючи якийсь ритуал перед тим, як поглинути їжу. Знаєте, це як «Амінь» перед їжею у католиків, але насправді це був депутат і він не говорив «Амінь».
І ось у нього в роті вже опинилася часточка помаранча. Смак захопив всю порожнину рота, а ніздрі носа були окуповані ароматом як який-небудь, скажімо, півострів. Віталій Васильович заплющив очі від задоволення. А потім відкрив від дикого болю в горлі, так як він же ж не знав, що фрукт був отруєний. Знав би, то не з'їв би, але це вже у всесвіті "Би", це вже не є можливим.
Перед тим, як повністю піти з живих, у нього в очах раптом чомусь все стало помаранчевим. Помаранчева підлога внизу, помаранчеві руки намагалися втримати від втечі на помаранчеву підлогу помаранчеву кров, що аж пливла з помаранчевого рота. Помаранчева лампочка світила помаранчевими променями в око, яке якраз насправді стало раптом чомусь помаранчевим.
Поліція приїхала. Знайшла тіло на кухні. Прямо біля ящика з помаранчами. Помаранчеві очі були відкриті. Поліцією було знайдено записку з наступним змістом:
«НАСОЛОДИСЯ СОЛОДКИМ СМАКОМ ПОМСТИ ПЕРЕД ГІРКОЮ СМЕРТЮ»
Поліція відсканувала записку і виявила відбитки пальців. Їх швидко пробили по базі. Їх швидко спіймали. Їх швидко затягли до в'язниці.
Як з'ясувалося, це мала бути помста корупціонеру, однак месники трохи... помилилися. Будинок корупціонера знаходився по сусідству з будинком чесного депутата. Будинок корупціонера знаходився біля будинку мертвого депутата. Вони обидва вийшли на пенсію. Вони обидва жили на вулиці Сталіна. Вони обидва любили апельсини. Ось тільки один залишився з життям, а інший – з апельсинами.
Перекладач: Анна Кроу
Віталій Васильович озирнувся і запримітив щось там, біля будинку свого. Підійшов ближче в своєму білому халаті на пузі та на спині і в своїх милих капцях та на ногах. Підійшов неквапливо і також неквапливо відкрив посилку. Як виявилося, ящик був повний хороших помаранчів – ну просто прекрасних фруктів, чого вже тут приховувати. Великих, смердючих відмінною солодкістю, помаранчевих так помаранчевих. Колишній депутат закрив кришку і швидко щосили поволік вантаж до себе на кухню.
Через піт і кректання Вітя нарешті дійшов до своєї далекої від входу кухні і з гуркотом поклав на красиву чисту підлогу брудний від землі біля порогу ящик. Це далося йому з неймовірними зусиллями, але він був готовий потерпіти заради делікатесу, що так сильно любив.
З ящика Віталій Васильович витягнув ніж. Маленький, але не занадто. Я сказав би, що він витягнув середній ніж, але так як дехто висунув претензії щодо моїх слів, я напишу, що з ящика був витягнутий ніж, який був маленьким, але не занадто. Цим маленьким, але не занадто ножем апельсин був розрізаний на десять рівних шматків. Ніж різав фрукт як сокира ката шию не ката. Після цієї невеликої операції маленький, але не занадто ніж, який я порівняв з сокирою ката, був покладений назад, тобто, як вам може здатися, вочевидь, в ящик.
Через якісь нещасні півгодини у нього на блюдці зручно розташувалися ароматні шматочки помаранчевого. Він потер свої пальці один об одного в повітрі, прямо над своєю головою, тим самим нібито здійснюючи якийсь ритуал перед тим, як поглинути їжу. Знаєте, це як «Амінь» перед їжею у католиків, але насправді це був депутат і він не говорив «Амінь».
І ось у нього в роті вже опинилася часточка помаранча. Смак захопив всю порожнину рота, а ніздрі носа були окуповані ароматом як який-небудь, скажімо, півострів. Віталій Васильович заплющив очі від задоволення. А потім відкрив від дикого болю в горлі, так як він же ж не знав, що фрукт був отруєний. Знав би, то не з'їв би, але це вже у всесвіті "Би", це вже не є можливим.
Перед тим, як повністю піти з живих, у нього в очах раптом чомусь все стало помаранчевим. Помаранчева підлога внизу, помаранчеві руки намагалися втримати від втечі на помаранчеву підлогу помаранчеву кров, що аж пливла з помаранчевого рота. Помаранчева лампочка світила помаранчевими променями в око, яке якраз насправді стало раптом чомусь помаранчевим.
Поліція приїхала. Знайшла тіло на кухні. Прямо біля ящика з помаранчами. Помаранчеві очі були відкриті. Поліцією було знайдено записку з наступним змістом:
«НАСОЛОДИСЯ СОЛОДКИМ СМАКОМ ПОМСТИ ПЕРЕД ГІРКОЮ СМЕРТЮ»
Поліція відсканувала записку і виявила відбитки пальців. Їх швидко пробили по базі. Їх швидко спіймали. Їх швидко затягли до в'язниці.
Як з'ясувалося, це мала бути помста корупціонеру, однак месники трохи... помилилися. Будинок корупціонера знаходився по сусідству з будинком чесного депутата. Будинок корупціонера знаходився біля будинку мертвого депутата. Вони обидва вийшли на пенсію. Вони обидва жили на вулиці Сталіна. Вони обидва любили апельсини. Ось тільки один залишився з життям, а інший – з апельсинами.
Перекладач: Анна Кроу
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
1
Очень странный рассказ, а использование украинского языка сделало её ещё более странной...
Відповісти
2019-12-26 12:16:05
2