Перші чорні серед нас
Привид міста 
Всі дороги ведуть в
Справді швидка допомога
Пекельна поїздка
Початок дослідження
Дах почав рух
Бої мутантів
Переїзд
Освоєння нового місця
Напад на бездушних
Напад клубу "Страус"
Церква мутантів
Поїздка по припаси
Пора на обстеження
Кінець зими
Розвиток нового міста
Чемпіонат на звання найсильнішого
Знищення жуків
Привид міста 
Сьогодні я в куми рублю дрова. Від Макса жодних нових. Для нього це дивно. Але з боку центру чути постійно якісь аварії і крики. Це дивно. Коли я вийшов з дровітні , то перед мною появився чорний монстр з ротом , який розділяється на три частини. Я одразу оглушив його відром з дровами і швидко взяв сокиру. Вбив його тільки з 5 удару в шию. Тепер я починаю розуміти крики і шум від міста. Коли я пройшов труп , то почув биття серця. Явно не мого. Настільки чітко , що міг зрозуміти де воно і який стан того серця. Прийшлось трохи подумати поки був момент. Монстр спустився на город і тільки я його замітив , то монстр своїми дивними двома лапами , які йшли одна поперед одну стрибнув у стіну. Я встиг сісти на мить і одразу відрубав одну з його ніг. Тоді одразу відійшов не збиваючи погляд з нього. Монстр легенько пострибув на одній лапі і руками тримався землі. Видно він не знає , як правильно рухатись при такому. Я одразу вдарив ногою його руку і коли він нахилився , то сокирою зі всієї сили всадив у шию і відрубав її майже повністю. Цього хватило , щоб вбити монстра. Я зайшов у будинок куми і згадав , що вона пішла з дочкою гуляти в центр міста. Одразу було зрозуміло , що з ними сталось. Взявши потрібні речі я вийшов з їхнього двору все там закривши , а ключі лишив собі. Треба додому на квартиру. Там у мене є ножі і гараж , де і ще сокири є. Хоча я більше за ножі і такого плану речі. На дорозі наче пусто і то добре. Коли я пройшов пару метрів , то побачив , як над центром літає нереальних розмірів щось подібне на осу і в неї щось дивне на місці жала. Мій план дочекатись Макса поки він з універа приїде. Хоча там місто побільше і срака така сама. Я легко дійшов до найбільш важкого пункту. Це прохід через поле. Оскільки осінь , то траву ніхто не скосив і не видно хто може бути в траві . Як мінімум мені. Прийшлось дуже низько на всіх кінцівках пересуватись. Майже не лежав. Поки так переходив , то добре чув , як щось бігало в траві і наче когось шукало. Добре , що я взяв сокиру на всяк випадок. Я був на середині шляху , як хтось з боку звідки я йшов почав бігти через поле. До них одразу побігли усі малі монстри , які були в траві. Я одразу встав і почав тихо бігти поки не замітили. Добре , що Макс заразив мене цією постійною параноєю. Обережність справді дуже важлива в такий момент. Потім в лоба поцілую його за таке. Коли я перебіг монстри вже почали бігти на мене. Відчуття наче вони жуки на дуже товстих лапах. Дістав сокиру швидше ніж зрозумів. Не знаю чому , але я чітко на слух розумів , де знаходяться жуки. Наче в них є теж серця. Хоча цього не знаю. Я вже був готовий приймати бій , але вони так і не напали. Я відійшов і замітив на школі , яка була близько великого монстра з 4 руками , двома хвостами і 3 очима. Впевнений на сто відсотків Макс вже бачив його і прибив. Ну він мене не бачить побіжу назад , поки є шанс. Але місс Вдача , як завжди до мене сракою. Він не те що замітив , а почав бігти на мене. Таку хрінь чорну бачу вперше , але треба думати позитивно. Хоча момент чесно хріновий для позитиву. Тільки монстр спустився він закрив очі. Я взяв частину труби і стояв спиною до монстра. Він відкрив очі і підійшовши я швидко запихнув трубу у середнє око. Сокирою як молотком я вбив ту трубу так , що вона вийшла з іншого боку. Але тепер вся рука заніміла. Вирішив , що краще лишити труп і нічого з нього не брати поки Макс з цим не розбереться. Бо для мене це занадто. Я обережно вернувся на квартиру і забрав більшість своїх речей і переніс у єдине безпечне місце. Це гараж. Там мене точно не вб'ють. Там було все , щоб спокійно бути пару днів поки не приїде він. Я не повірю , що він може так просто померти від монстрів. Одразу вдягну балаклаву , яку він подарував і приготуюсь до вилазок невеликих. Сьогодні я лише переніс невелику кількість речей зі свого дому в гараж і ледве , як налаштував антену з телевізором. По каналам постійно показували , що робиться у містах. Прийшлось , ще встановити камери повсюди. Але я в тому нічого не розумів. Поки Макс не подзвонив не пояснив. Завдяки ньому я контролюю периметр. Я ліг відпочити і трохи посплю , бо це ще та срака. Але спокійний сон тільки у мріях буває. Хтось прийшов до мого гаража. 
© Євген Мазурок,
книга «Навала Чорних».
Всі дороги ведуть в
Коментарі