Νότος, Ζέφυρος, Εύρος και Βορέας
На поличці стояв глечик, Він був старий, і майже вже репнув. Я сидів, поглядував все туди – Дуже боязно, бо відчував в ньому силу. На ньому виднілись написи чотири.   Першу що розгледів - слово Нот. З давньогрецької це південь значить, Або як можна перекласти - Бог, Що керував південними вітрами.   Друге слово майже стерлось, Але то певно був Борей, Він приїхав з півночі своєї І схопив з собою вітерець Той за комір всім залазив.   Третього Еврокл звали, Напис був чіткий. То вітер зі сходу, він заїжджий. Покинув замок свій міцний, Що десь на островах японських, Досі ще стоїть.   Ну четверте слово всім знайомо. Літерами давніми написано – Ζέφυρ Він штормить постійно з заходу, Він нагадує весну, Він вісник нової пори.   Я отямився раптово, Поглянув на кувшин, Він тріснув, тільки шийка залишилась, Міцна, ціла, і написи на ній – Нот, Зефір, Еврокл і Борей.
2023-07-25 15:58:53
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Хонна
ну майже, ще звісно потрібно повчитись малювати🙃
Відповісти
2023-07-25 16:06:01
Подобається
Lexa T Kuro
А цей мені до душі 🙏💞, бо вітер для мене має особливе значення... А ще й описали не один, а декілька🤩👍 Пам'ятаю, що колись захоплювалась та намагалася розібратися зі всіма цими "самумами", "бризами" тощо. Дякую, що нагадали🙏🤗 Мені подобається Ваш стиль - він чудовий! Будьте собою!🍀✨☀️
Відповісти
2023-07-27 09:07:27
1
Хонна
@Lexa T Kuro дякую)
Відповісти
2023-07-27 09:08:32
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2440
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2946